Справа № 22-ц-142/11Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Категорія - 57Доповідач - Бахметова В.Х.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Бахметовій В.Х.
Суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ в м. Тернополі, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2007 по 2010 рік та зобов’язати УПФ в м. Тернополі здійснити перерахування, виплату вказаної доплати до пенсії у розмірі 2490,90 грн, посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не проводить вказаного перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Крім цього, позивач просив суд зобов’язати відповідача проводити йому перерахунок та виплату вказаної пенсії в майбутньому.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня з 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 25 серпня 2010 року включно, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого при подачі позову.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в користь ОСОБА_1 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді.
В апеляційній скарзі УПФ в м. Тернополі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ в м. Тернополі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 - 2010 років йому не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період чинності Закону №2195-1У.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону “Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-V дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст.6 Закону № 2195-IV .
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ці зміни також визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене та те, що законодавством України у 2009 -2010 роках дія ст. 6 Закону № 2195-IV не зупинялась, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 25 серпня 2010 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова УПФ в м. Тернополі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в м. Тернополі для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обгрунтованим.
Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.
Керуючись ст.ст. 197, 200, 206 КАСУ України, абз. 11 п. 1 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суд апеляційної інстанції,-
Ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Х. Бахметова