Справа № 22-ц-361\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Єфімік О.О.
Категорія 29 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за апеляційною скаргою відповідачів на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 6 грудня 2006 року,
встановила:
У червні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з даним позовом. Зазначав, що він був наймачем квартири № АДРЕСА_1. В 1985 році в квартиру прописалася його племінниця ОСОБА_2., а в 1987 році - її син ОСОБА_3. В 1996 році квартира була приватизована на його ім"я та ім"я відповідачів. Він не давав згоди на те, щоб ОСОБА_2. і ОСОБА_3. приймали участь у приватизації, оскільки ніколи в квартирі не проживали. Просив визнати свідоцтво про право власності на квартиру частково недійсним.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 6 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені частково. Позивачу поновлено сірок для звернення до суду і визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № АДРЕСА_1, видане 13 грудня 1996 року про право спільної сумісної власності на ім"я ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_2. і ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_1судові витрати 8 грн.50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1судовий збір 42 грн.50 коп.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представників ОСОБА_2. -ОСОБА_4. і ОСОБА_5., які доводи скарги підтримали, заперечення позивача, який просив відмовити у задоволенні скарги, дослідивши думку представника управління державного майна Бурлаченко О.В., перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з відмовою ОСОБА_1. у позові з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для Справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду
2
обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустив строк позовної давності, оскільки не знав і не міг знати про своє порушене право, що відповідачі на час приватизації квартири постійно в ній не проживали і тому не мали права приймати участь у приватизації.
З висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", право на приватизацію одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.
Передача займаних квартир здійснюється в приватну та у спільну (сумісну або часткову) власність у відповідності з п.5 Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року (далі Положення) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири. До членів сім"ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що наймачем квартири була мати ОСОБА_1- ОСОБА_6., за згодою якої та згодою позивача відповідачі поселилися до квартири та зареєструвалися в спірній квартирі. ОСОБА_1зареєстрований в квартирі з 1 червня 1981 року, ОСОБА_2. з 9 квітня 1985 року. ОСОБА_3. з 12 вересня 1987 року. У грудні 1996 року до органів приватизації позивачем були подані документи необхідні для отримання свідоцтва про право власності на квартиру - заява вдд 2 грудня 1996 року, розрахунок жилої площі за підписом наймача, довідка про склад сім'ї, договір на утримання будинку та прибудинкової території. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1996 року трикімнатна квартира № АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. Свідоцтво зареєстровано в БТІ М.Маріуполя.
Як вбачається з довідки ЖКП"Азовжилкомплекс" від 7 грудня 2005 року, відповідачка була прописана 9 квітня 1985 року на постійне місце проживання до бабусі ОСОБА_6. за її згодою, оскільки на той час вона була наймачем квартири (а.с. 10.41).
З заяви про передачу у приватну власність квартири вбачається, що ОСОБА_1та ОСОБА_2. виявили бажання приймати участь в приватизації, підписали цю заяву та надали довідку про склад сім"ї наймача квартири (а.с.77,78).
3
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1та матеріалів справи, позивач за життя матері і до отримання свідоцтва про право власності на квартиру не оспорював право відповідачів на жилу площу, питання про визнання їх особами, що втратили право користування жилим приміщенням не ставив.
З пояснень позивача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що відповідачка приймала участь в утриманні квартири, оскільки передавала йому гроші на оплату комунальних послуг.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що ОСОБА_1давав згоду на участь відповідачів у приватизації квартири, займався вирішенням цього питання, оскільки звертався до органів приватизації з заявою, надавав відповідні документи з органів, що обслуговували жилий будинок для отримання свідоцтва про право власності.
Висновок суду про те, що позивачу тільки в 2005 році стало відомо про отримання свідоцтва про право власності на квартиру не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивач не заперечував того, що в 1996 році він вирішив приватизувати квартиру, на його прохання відповідачка ОСОБА_2. також приймала участь в підготовці документів.
Посилання суду на те, що відповідачі почали вносити квартирну плату у вересні 2005 року не відповідають обставинам справи, оскільки позивач не заперечував того, що фактично він отримував від відповідачки гроші на оплату комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які
одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за
законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Висновки суду про невідповідність підпису ОСОБА_1в заяві на приватизацію є неспроможними, оскільки для таких висновків необхідні спеціальні знання.
Позивач не надав доказів того, що підпис на заяві виконана не ним. Більш того, в апеляційному суді ОСОБА_1пояснював, що він особисто просив ОСОБА_2. займатися питанням приватизації квартири, давав їй відповідні документи, ходив до органів приватизації, що свідчить про те, що позивачу було відомо про приватизацію квартири в 1996 році.
Посилання в рішенні суду на пояснення матері відповідачки ОСОБА_1. є неспроможними, оскільки суд не дослідив ці докази безпосередньо в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і це є підставою для скасування рішення з відмовою ОСОБА_1. у позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила :
4
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 6 грудня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3судовий збір в розмірі 8 грн.50 коп. на розрахунковий рахунок № 31418537700052 одержувач Місцевий бюджет Жовтневий район МФО 834016 код платежу 22090100 ОКПО 34686694 банк одержувача ГУ ДКУ у Донецькій області та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн.50 коп. на розрахунковий рахунок 31216259700004 МФО 834016 ГУДКУ у Донецькій області код ОКПО 34686537 одержувач УДК у м. Донецьку.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.