Справа № 2-а-39/11   

  П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді  Шешені М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з                     01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року, - 

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV вона належить до соціальної категорії “Дитина війни”. Згідно ст.6 цього Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2010 році така допомога їй не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала їй виплачуватися.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак у поданій нею позовній заяві просить розглянути справу у порядку письмового провадження без її участі.

Представник відповідача, начальник управління ПФУ в Перечинському районі, подав до суду заяву, в якій також просить розглянути справу без їх участі - у порядку письмового провадження та подав письмове заперечення, в якому просить відмовити у позові, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державна соціальна підтримка дітей війни підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак не передбачено, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів  і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата вказаної допомоги. Крім цього зазначає, що згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому такі виплати не можуть проводитись із бюджету Пенсійного фонду України, а отже і не має жодних порушень законодавства з боку управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років.  

Згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №  2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачка є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV.

Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України зазначає, що у разі відсутності Закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує Закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб”єктом владних повноважень, покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України).

Враховуючи, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний захист війни” є чинними, а позивачка належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги, а тому суд вважає, що відповідача потрібно зобов”язати нарахувати та виплатити позивачці як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються позивачці відповідно до задоволених вимог.

Тому, на підставі вищевикладеного та керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9,  11, 17,  94, 122, 160- 163 КАС  України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року — задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України               „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично виплачених сум.   

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одної) грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:М. О. Шешеня