Справа №  2-а-122/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                                     м.Енергодар       

Енергодарський міський суд  Запорізької області

у складі головуючого судді: Бульби О.М.,

при секретарі:                        Малихіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області, про визнання неправомірною відмову та зобов’язання проведення перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову УПФУ м. Енергодар щодо здійснення їй перерахунку державної та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров’ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати УПФУ м Енергодар провести перерахунок її пенсії відповідно до статті 50 та ч.4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі: додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю – 50% мінімальної пенсії за віком та державної – 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб, визначених в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – з 01.01.2006 року з відрахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є інвалідом 3-ї групи від захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і знаходиться на обліку в УПФУ м. Енергодар, відноситься до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем зазначені вимоги закону не виконуються, чим порушуються її права.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, будучи належним чином інформований про місце, дату і час судового засідання, що підтверджується наявною в справі розпискою, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до ч.4 ст.128 КАС України слухати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів. Будь-які заяви та заперечення на позов від позивача не надходили.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без її участі.         

Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено наступне.

Позивач є інвалідом 3-ї групи, пов’язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої повинен розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком. Відповідачем для визначення розміру пенсії застосовано Постанову КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» із змінами та доповненнями, внесеними Постановами КМУ від 13.07.2004 року №894 та від 27.12.2005 року №1293.

Згідно зі ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.54 зазначеного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивача, відповідач повинен керуватися Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які з огляду на пріоритетність нормативно-правових актів над підзаконними нормативно-правовими актами є приоритетним для застосування. Постанова КМУ, яка визначає порядок виплати пенсії, призводить до звужування змісту, обсягу існуючих прав і свобод, що є порушенням ст.22 Конституції України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пп. 12, 12 п.28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з 22.05.2008 року. Тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року, вихідним критерієм обчислення пенсії по інвалідності ЧАЕС виступає лише мінімальна пенсія за віком.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.                         

Разом з цим встановлено, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 15.11.2010 року.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги, викладені в п.п. 1 та 2 позовних вимог задовольнити частково з урахуванням положень ч.2 ст.99 КАС України, з 15.05.2010 року.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 99, 104 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо нарахування ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії без урахування ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ст.17 Закону України  „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області виконати призначення та виплату ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 15.05.2010 року з відрахуванням раніше виплачених сум.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Суддя                                                                                          О.  М.  Бульба