Справа 2-393/2011

                Р І Ш Е Н Н Я

        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року      Комінтернівський районний суд  Одеської області в складі:

             судді  Рідник  І.Ю.

       при секретарі  Данько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеської області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и в:

18.05.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеської області  про усунення перешкод в користуванні ? частиною житлового будинку АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності, виселення ОСОБА_2 з цього житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення та зобов’язання СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою відповідача ОСОБА_2

До попереднього судового засідання позивач позов уточнив, пред’явив вимоги до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеської області про усунення перешкод в користуванні ? частиною житлового будинку АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності, виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з цього жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення та зобов’язання СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач свої уточнені позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що в січні 2010 року відповідач ОСОБА_3, якого він знав раніше, запропонував йому купити у нього половину будинку, розташованого в смт.Нові Біляри Комінтернівського району Одеської області, що належить йому на праві приватної власності, оскільки йому потрібні були гроші. Після того, як він оглянув будинок, то дав ОСОБА_3 згоду на його купівлю. 25 лютого 2010 року в м.Одеса вони уклали між собою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно якого він у ОСОБА_3 купив за 245730 гривень, що в еквіваленті становить 30337 доларів США, ? частину житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0.099 га, розташовані по АДРЕСА_1 Гроші ним були передані ОСОБА_3 у нотаріуса у кімнаті для розрахунку, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

Оскільки в будинку проживав брат продавця, ОСОБА_2, він також був присутнім 25.02.2010 року в нотаріальній конторі при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна та особисто написав заяву про те, що йому відомо про продаж ОСОБА_3 ? частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 в якої він проживає та зареєстрований, та зобов’язався у місячній термін звільнити даний будинок від своїх речей та знятись з реєстраційного обліку.

Після реєстрації свого права власності на придбане нерухоме майно у відповідних органах, він запропонував відповідачам звільнити його будинок та знятися з реєстраційного обліку, однак вони  відмовляються виконувати зобов’язання про звільнення і передачу йому проданого майна, у зв’язку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом та просить його задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, позов свого довірителя підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити пояснив суду, що позивач оманним шляхом забрав в нього будинок та земельну ділянку. З позивачем  він познайомився через Кредитну спілку «Проспект», що розташована в м.Одеса по вул.Жуковського, 14, куди він звернувся з питанням про можливість отримання кредиту в розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень.  Керівництво кредитної спілки звело його з ОСОБА_1, як с людиною, яка  може надати йому фінансову допомогу під проценти із заставою нерухомого майна.

- 2 -

При знайомстві з ОСОБА_1 вони домовились, що тої займає йому 12 тисяч доларів США до грудня 2010 року, а він щомісячно виплачує проценти за користування грошами в розмірі 600 доларів США. В якості забезпечення кредиту він повинен був передати позивачу оригінали документів на належні йому на праві приватної власності ? частину житлового будинку та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1.

25.02.2010 року він разом з братом, ОСОБА_2, який проживав та був зареєстрований у його будинку та сусідями другої половини будинку приїхали на вул.Преображенську, 57 м.Одеси до приватного нотаріуса для оформлення договору про передачу ОСОБА_1 йому грошей. Він бачив, що нотаріус склала договір купівлі-продажу ?  частини будинку та земельної ділянки, що належали йому на праві власності, однак коли нотаріус на його заперечення щодо підписання цього договору запевнила, що такий порядок кредитування, він заспокоївся і підписав цей договір. Тем паче, нотаріус казала, що правовстановлюючі документи на будинок та земельну ділянку будуть знаходиться в неї у сейфі, які вона йому поверне після повного повернення ним боргу ОСОБА_1 Після того як ОСОБА_2 та сусіді також підписали нотаріусу якісь-то листи, він від ОСОБА_1 в окремої кімнаті нотаріальної контори отримав гроші в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США про що написав йому розписку. Інших грошей він від позивача не отримував, але свої слова ніякими письмовими доказами підтвердити не може. По домовленості с ОСОБА_1 проценти за користування грошами він повинен був сплачувати першого числа кожного місяця. У зв’язку з крутним матеріальним становищем він у квітні 2010 року порушив строк повернення ОСОБА_1 процентів після чого позивач його повідомив, що починає процес відбирання будинку. На шахрайські дії позивача та представників кредитної спілки «Проспект»він звертався до правоохоронних органів, які обмежилися відпискою і нічим йому не допомогли. Оскільки позивач діє непорядно, оманним шляхом забрав у нього з братом майно, просить в позові йому відмовити.      

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив суду, що ? частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, отримали ще їх батьки у 60-х роках минулого століття коли працювали на Булдинському заводі. Після смерті батьків вони з братом ОСОБА_3 залишилися проживати в цьому будинку й проживають в ньому по теперішній час. На початку 2000-х років, за його згодою, ОСОБА_3 приватизував тільки на себе цю частину будинку і присадибну земельну ділянку, тому є єдиним власником цього майна. У січні 2010 року брат подзвонив до нього і сказав, що хоче взяти кредит під заставу будинку та спросив чи не заперечує він проти цього. Оскільки ОСОБА_3 раніше брав кредити і ніяких проблем з їх поверненням не виникало, він сказав, що з його боку ніяких заперечень не має. У лютому 2010 року вони поїхали до нотаріуса в м.Одесу на оформлення правочину. В нотаріальної конторі він підписав якійсь-то лист не читаючи його зміст тому, що забув дома окуляри для читання, але повірив нотаріусу, яка йому об’яснила, що це така процедура кредитування. В його присутності ОСОБА_1 передав брату 12000 (дванадцять тисяч) доларів США, а тої йому написав про це розписку. Після цього брат його завіз на автобусну зупинку і він уїхав до дому, а через деякій час з’явився ОСОБА_1 і сказав йому, що він власник будинку, у зв’язку з чим йому необхідно звільнити будинок, на що він відповів ОСОБА_1 відмовою. Те, що він у нотаріуса підписав заяву про свою обізнаність відносно продажу ОСОБА_3 ? частини будинку, в якому вони проживають, він не заперечує, але з роз’яснення нотаріуса зрозумів що це формальність для отримання братом кредиту. На підставі викладеного просить в позові відмовити.

Представник СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеської області в судове засідання не з’явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутність.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав власника житла посилаючись на норми цивільного законодавства, оскільки вони виплавають із цивільно-правових відносин щодо оплатного переходу житла у власність.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»№2 від 12.04.1985 року, з наступними змінами, Житловий кодекс регулює правовідносини, що виникають з питань користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, та не може регулювати правовідносини, що виникають у зв’язку з користуванням жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду, у зв’язку з чим при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що 25.02.2010 року між ОСОБА_3, власником ? частини житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами та присадибної земельної ділянки площею

- 3 -

0.099 га, що розташовані по АДРЕСА_1, та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_7 купив вказане вище нерухоме майно за 245730 (двісті сорок п’ять тисяч сімсот тридцять) гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 30337 доларів США, які, згідно п.4 Договору ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_1 повністю до підписання цього договору. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2010 року посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 345 /а.с.9-10/.

Нумерація будинку АДРЕСА_1, що рахувався за ОСОБА_3, змінено на №8 рішенням Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області №34-ХХІУ від 15.08.2002 року /а.с.24/.

Згідно довідки з місця проживання, виданої виконкомом Новобілярської селищної ради Комін-тернівського району Одеської області від 31.05.2010 року, в ізольованої квартирі будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1988 року; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2006 року /а.с.23/.

Враховуючи те, що на момент продажу ? частини будинку в ньому проживав та був зареєстрований, як член сім’ї власника будинку - ОСОБА_2, при оформлені договору купівлі-продажу він також був присутнім в нотаріальної конторі та особисто підписав заяву від 25.02.2010 року, справжність підпису у якій засвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за №344,  про те, що йому відомо про продаж ОСОБА_3 ? частини будинку АДРЕСА_1 та він попереджений про правові наслідки відчуження, а також те, що він зобов’язується у місячний термін звільнити вказаний будинок від своїх речей та знятись з реєстраційного обліку у відповідних органах /а.с.22/.   

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 ЦК).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, купівля-продаж житла є договірним зобов’язанням і в найбільш загальному вигляді регулюється нормами Цивільного кодексу.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як зазначено у п.18 договору купівлі-продажу від 25.02.2010 року - право власності на ? частину будинку, згідно ч.4 ст.334 ЦК України, у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору /а.с.10/.

07.05.2010 року позивач зареєстрував своє право власності на ?  частину житлового будинку АДРЕСА_1 у державного реєстратора Комінтернівського РБТІ /а.с.8/.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку придбав у власність житло та зареєстрував на нього своє право власності, у зв’язку з чим обґрунтовано вимагає від відповідачів усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном посилаю-чись на ст.391 ЦК України.

Одним із основних принципів, на засадах якого здійснюється цивільне судочинство, є принцип змагальності, згідно з яким, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК).

Суд критично оцінює  заперечення проти позову відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2, оскільки вони не навели суду жодного доказу того, що позивач і відповідач ОСОБА_3 мали намір укласти договір позики грошових коштів під заставу будинку, але позивачем ОСОБА_1 і нотаріусом ОСОБА_8 були введені в оману в наслідку чого був оформлений договір купівлі-продажу.

- 4 -

Навпаки, у п.п.9, 12 договору купівлі-продажу від 25.02.2010 року зазначено, що сторони підтверджують, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслід-ків, які обумовлені в ньому, та стверджують, що цей договір не є фіктивним та удаваним і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки /а.с.9 (обор.)/.

Те, що як відповідач ОСОБА_3, підписуючи договір купівлі-продажу, так і відповідач ОСОБА_2, підписуючи заяву-зобов’язання, усвідомлювали наслідки укладаємого відповіда-чем ОСОБА_3 правочину, підтверджується також наданням згоди на відчуження  ОСОБА_10 ? частини будинку АДРЕСА_1 співвласником ? частини цього будинку ОСОБА_11, про що зазначено у п.16 договорі купівлі-продажу від 25.02.2010 року /а.с.10/.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку  що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3  протиправно перешкоджають позивачу здійснювати права  користування та розпорядження нерухомим майном, що належить йому на праві власності, у зв’язку з чим позивач обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом.

Однак, вимога позивача про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлової площі без надання іншого жилого приміщення підлягає частковому задоволенню, оскільки  нормами цивільного законодавства такій обов’язковий  признак виселення за нормами житлового законодавства як –з наданням або без надання іншого жилого приміщення, не передбачений.

Відповідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанцій позивач сплатив судовій збір за подачу позову до суду в розмірі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37.00 грн. /а.с.6,7/.

На підставі ст.ст.316,317,328,334,665,667,662,391 ЦК України, ст.150 ЖК України та керуючись ст. ст. 10,11,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

                                            вирішив:

  Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеської області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення з житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення –задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності.

Виселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ? час-тини житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобов’язати СГІРФО Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.   

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 8.50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37.00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя