Теофіпольський районний суд Хмельницької області
вул.Леніна,44 смт.Теофіполь, Теофіпольський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.30600
Справа № 2-49/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.02.2011
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого Бурлак Г.І.
при секретарі Дубенюк Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теофіполі
справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” про захист прав споживачів - визнання недійсним кредитного договору
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів - визнання недійсним кредитного договору №1429 від 14.04.2008 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що 14.04.2008 року між ВАТ “ Державний ощадний банк України” та нею був укладений кредитний договір №1429, згідно якого вона отримала кредит в розмірі 290 000 грн з процентною ставкою 16,5% річних. Вказаний договір є недійсним, оскільки відповідачем грубо порушені її конституційні права та норми чинного законодавства. Зокрема, перед укладенням договору, працівники банку запевнили її, що у банку є всі необхідні ліцензії і дозволи НБУ, необхідні для видачі та обслуговування кредиту, однак відповідач не надав їй в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, інформації про платежі та бази їх розрахунку, що підтверджується відсутністю її підпису на додатках до договору, також відсутнє письмове підтвердження про ознайомлення її з необхідною інформацією, відповідач також не зазначив в договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом. Таким чином вважає, що відповідач грубо порушив її права споживача, оскільки якби вона знала, що через 10 років їй необхідно буде повертати пів мільйона кредиту, то вона б такий договір не підписала. Просила визнати недійсним кредитний договір від 14.04.2008 року.
Представник відповідача Кондратюк Ю.П. позовні вимоги не визнав, подав заперечення на позов, згідно якого 07.04.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Теофіпольського відділення ВАТ “Ощадбанк” із заявою про отримання кредиту, в кредитній заявці в графі “клопотання клієнта щодо кредиту” вказано суму кредиту – 290 000 грн, крім того, в кредитній заявці зазначено, що ОСОБА_1 “з умовами кредитування ознайомлена і визнає їх прийнятними для себе”. Також 14.04.2008 року позивача ознайомлено з умовами кредитування : цільове використанні кредиту, форма забезпечення, форма кредитування та ін. Позивач своїм підписом підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами кредитування, вартістю сукупних витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, отримала всі необхідні роз’яснення і зобов’язалася використати кредит для споживчих потреб. Крім того, позивачу були надані додатки до кредитного договору – таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки, розрахунок (графік) платежів, вид та предмет кожної сукупної послуги (повідомлення про умови кредитування). 25.11.2008 року до кредитного договору №14 29 від 14.04.2008 року укладено додатковий договір №1 відповідно до п.1 якого змінено розмір відсотків за користування кредитом з 01.12.2008 року – 18,5% річних. Вказаний договір підписано позивачем. Таким чином, сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору при його укладенні, здійснювали всі необхідні заходи щодо його виконання, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Левицький О.В. позов не визнав, дав аналогічні пояснення та додав, що в кредитному договорі від 14 квітня 2008 року викладені всі істотні умови – сума кредиту, процентна ставка, строк, на який надається кредит та ін., тому вважає, що позивач при укладенні договору та підписуючи його, знала всю необхідну їй інформацію. Просив у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 14.04.2008 року між ВАТ “ Державний ощадний банк України” та позивачем був укладений кредитний договір №1429, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 290 000 грн з процентною ставкою 16,5% річних. 25.11.2008 року до кредитного договору №14 29 від 14.04.2008 року укладено додатковий договір №1 відповідно до п.1 якого змінено розмір відсотків за користування кредитом з 01.12.2008 року – 18,5% річних.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Постановою Правління національного Банку України від 10.05.2007 року затверджено “Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” у яких чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону (відшкодовує завдані збитки та несе штрафні санкції за порушення законодавства про захист прав споживачів). ст.ст.1,11 ЗУ “Про захист прав споживачів” не передбачено, що ненадання інформації перед укладенням договору про надання споживчого кредиту є підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до ст 205 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст 203 ЦК України ( у вказаній статті також відсутня така підстава визнання правочину недійсним, як ненадання необхідної інформації).
ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно ст 1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у кредитному договорі №1429 від 14 квітня 2008 року (п.1.1., 1.2, 1.6) та погодженні позивачем про що свідчить її особистий підпис в договорі.
Як вбачається з пояснень позивача, вона стверджує, що Банк свідомо не повідомив її про існування додаткових витрат, які пов’язанні з укладенням кредитного договору.
Проаналізувавши положення кредитного договору №1429, суд відзначає, що в ньому в окремих випадках, прямо передбачено, що позичальник несе певні витрати або, в інших випадках, вказується на необхідність вчинення позичальником певних дій, за які нормативними актами передбачено оплату . Зокрема, п.1.4.2. Договору передбачає обов’язок позичальника здійснити страхування майна, що передається в забезпечення, за власний рахунок на користь банку шляхом укладення договору страхування із страховою компанією терміном на 1 рік з подальшим продовженням строку його дії до моменту повного погашення заборгованості за кредитом та виконання зобов’язання за цим договором. В п.1.1.4. Договору вказано, що позичальник сплачує комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 2 899 грн протягом 1 робочого дня з моменту підписання Договору, п.1.8. Договору передбачає обов’язок позичальника сплатити комісійні в розмірі, вказаному у даному пункті. Крім того, у кредитній заявці від 7 квітня 2008 року позивач сама вказала вартість послуг супутніх наданню кредиту на користь третіх осіб, які відповідають розмірам, вказаним у таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту (додаток №3 до Договору). Відповідно до.п.1.3. Договору, сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної сукупної послуги та їх обгрунтування визначені в додатку №№1-3 до цього договору, що є невід’ємною його частиною.
Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору та визначенні його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання.
Згідно ст.1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого строку його надання, якщо інше не передбачено договором або законом. В судовому засіданні встановлено, що позивач таким правом не скористалася, а отримала кредит в розмірі 290 000 грн (вказана обставина визнана сторонами).
В п.п.9.1 Договору зазначено, що договір сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується підписами сторін, що діють у повній відповідності з наданими їм повноваженнями та повним розумінням предмета та змісту договору. Оригінальний примірник цього договору разом із усіма додатками отримано після його підписання 14 квітня 2008 року ОСОБА_1 Вказане засвідчене підписами сторін.
Посилання позивача на те, що вона не отримала необхідної інформації про умови кредитування спростовується також дослідженим в судовому засіданні повідомленням про умови кредитування від 14 квітня 2008 року, в якому вказано, що позивач ознайомлена з усіма наявними в установі “Ощадбанк” умовами кредитування, з коротким описом відмінностей між ними, вартістю супутніх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням. Вказане повідомлення посвідчене підписом позивача. Позивач не подала суду доказів того, що вона підписувала не повідомлення, а чистий аркуш паперу.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору № 1429 від 14.04.2008 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст 1,11,Закону України “Про захист прав споживачів”, ст.ст.205,230, 627,1054, 1056 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212, 179 ЦПК України, районний суд
вирішив:
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” про захист прав споживачів - визнання недійсним кредитного договору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.
Головуючий:
Суддя Бурлак