№ 2а-232/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10  лютого 2011 року                                                   Козельщинський районний суд Полтавської області

                                                                                      в складі  головуючого судді  - Мурашко А.О.

розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Козельщині справу за позовом ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України у Козельщинському  районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та  нарахування та стягнення недоплаченої державної соціальної підтримки дітям війни ,-

встановив:

            У січні 2011 року ОСОБА_1  звернулася до Козельщинського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Козельщинському районі  Полтавської області і прохала відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну підтримку  у виді підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

          Свої вимоги мотивувала тим, що вона належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2010 рік має право на отримання підтримки в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, відповідач не дотримуючись Конституції України, рішень Конституційного Суду України і зазначеного закону не здійснив нарахування та виплату державної соціальної підтримки.

            Управління Пенсійного фонду України у Козельщинському  районі Полтавської області надало заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити.

              Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні порядку нарахування доплати і відповідно діючого законодавства позивач з 2008 року отримував надбавку в розмірі встановленої для учасників війни і відповідачем у справі повинно бути Держказначейство. Також наполягали на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.

              Суд,  дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

              Позивач має правовий статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України  "Про соціальний  захист дітей війни". Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.           

             Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2010 р. щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги  обґрунтованими, виходячи з наступного.

          Як вбачається із довідки, яка була надана відповідачем з 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, а саме: 01.01.2008 року у розмірі 47 грн.,  01.04.2008 року у розмірі 48,10  грн., 01.07.2008 року у розмірі 48,20 грн., з 01.10.2008 року і по даний час 49,80 грн.

           Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

            Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

            Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Козельщинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому

позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

            Стосовно позовних вимог про зобов"язання відповідача виплачувати йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2010 роки.

            В ЗУ "Про Державний бюджет на 2010 рік" ніяких змін до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не вносилось.

            Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

             Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

             Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

           Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

            Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

            Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Козельщинському районі, за місцем проживання позивача.

            Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовно того, що по справі також повинно бути залучено в якості співвідповідача "Держказначейство" , оскільки згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:

-          щодо призначення пенсії;

-          підготовки документів для її виплати;

-          забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

             Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

              Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

              Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

              Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача стосовно залучення в якості співвідповідача "Держказначейство", оскільки УПФУ в Козельщинському районі є належним відповідачем по справі.

               Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

                Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

     Позивач у 2011 р. звернувся до управління Пенсійного фонду  України в Козельщинському районі про надання інформації стосовно фактично виплачених сум підвищення до пенсії та у разі невідповідності розміру фактично нарахованих та виплачених йому коштів зробити перерахунок та здійснити відповідні виплати.

                Листом від 21.01.2011 року позивачеві відмовлено у здійсненні такого перерахунку та виплаті державної соціальної підтримки, як дитині війни.

                Суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, оскільки позивач похилого віку і дізнався про порушення своїх прав в 2010 році. Також суд враховує, що відповідно положення ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.  Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України"зазначено, що поняття "майно"у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто, майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

          Позивачу повинна нараховуватися та бути виплачена доплата до пенсії за 2010 рік  за  період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки нарахування та виплата у зазначений період дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"   

           Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.   

             Також, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Козельщинському районі, по не виконанню з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни",  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.   

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -

постановив:

              Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Козельщинському районі Полтавської області  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та  нарахування та стягнення недоплаченої державної соціальної підтримки дітям війни - задовольнити повністю.

              Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2010 р. по  31 грудня 2010 р.

             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2010 рік з 01 січня 2010 р. по  31 грудня 2010 р. з урахуванням проведених виплат.

             Постанова виконується негайно.

             Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Козельщинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

             Постанова надрукована суддею в нарадчій кімнаті і є оригіналом.

            Суддя