А П Е Л Я Ц І Й Н И Й      С У Д      З А К А Р П А Т С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

  У   Х   В   А   Л   А

    І м е н е м    У к р а ї н и

27.01.2011                                                                                                м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів  головуючого        –       Симаченко   Л.  І.,  

суддів –Гошовського Г. М., Дідика В. М.,

з   участю   прокурора   –  Фотченка  С. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Мукачівського району та потерпілого ОСОБА_1  на вирок  Мукачівського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Виноградова Закарпатської області, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі  3 400 гривень.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1: матеріальну шкоду в сумі 5 101 гривні 09 копійок, моральну шкоду в сумі 8 000 гривень та судові витрати за проведення експертизи  в сумі 2 433 гривень 90 копійок.  

Вирішено питання щодо речових доказів: автомобіль «Тойота Рав 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику – ОСОБА_2; автомобіль «ВАЗ 21154» реєстраційний номер НОМЕР_4  - ОСОБА_3

Згідно з  вироком  ОСОБА_2 засуджений за те, що 14 лютого 2010 року о 17 - й годині,  керуючи автомобілем марки «Тойота Рав - 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку с. Синяк Мукачівського району, не забезпечив безпеку дорожнього руху,  не впорався з керуванням на слизькій дорозі, допустив  виїзд на смугу зустрічного руху, де вчинив  зіткнення  з автомобілем марки «ВАЗ – 21154»,  реєстраційний номер НОМЕР_4., що  рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

          В апеляціях:

Прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого, зазначає, що при призначенні покарання у виді штрафу суд не врахував, що даний  злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, що в результаті ДТП постраждало декілька осіб, які отримали тілесні ушкодження та непоправні каліцтва, матеріальну шкоду не відшкодовано. Просить вирок суду скасувати, а  справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

В доповненні до апеляції прокурор просить постановити новий вирок,  яким призначити ОСОБА_2  покарання у виді позбавлення волі,  звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Зі змісту  апеляції потерпілого  вбачається, що  ОСОБА_3  просить вирок в частині   цивільного позову скасувати, стягнути із засудженого  на його користь матеріальну шкоду в розмірі  10 000 гривень та моральну шкоду в сумі  120 000 гривень, посилаючись на те,  що судом не прийнято до уваги, що  на момент розгляду справи  в суді він перебував на лікуванні і поніс додаткові витрати, які судом не були враховані, на даний час стан його здоров’я погіршився. В результаті аварії також були травмовані його діти, які перебували на стаціонарному  лікуванні. Звичайний спосіб життя сім’ї було суттєво порушено, дружина здійснювала догляд  за всіма членами сім’ї, що потягнуло як великі матеріальні витрати, так і тяжкі моральні страждання.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про скасування вироку з зазначених в апеляції підстав, пояснення засудженого,  який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що  апеляції прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України вирок підлягає скасуванню, якщо судом першої інстанції були допущені  такі істотні порушення кримінально – процесуального закону, які виключали можливість постановлення  законного, обгрунтованого і справедливого вироку.

В  порушення  вимог ст. 22 КПК України суд  не вжив всіх  необхідних заходів для всебічного, повного й об‘єктивного дослідження обставин справи та належної перевірки зібраних слідством доказів, в тому числі щодо події, винності, характеру і розміру заподіяної шкоди.

На порушення вимог ст. ст. 237, 245 КПК України суд при виконанні підготовчих дій у судовому засіданні не дотримався  вимог кримінально – процесуального закону, що потягнуло за собою наступні порушення під час розгляду справи по суті  і призвело до постановлення незаконного  вироку.  Так, з  протоколу попереднього судового засідання вбачається, що суд  розглянув кримінальну справу щодо ОСОБА_2  за ч. 1 ст. 268 КК України,  в той час як йому органом досудового слідства  було пред’явлено   обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України.  В протоколі містяться дані, які  стосуються іншої кримінальної справи щодо інших осіб, що свідчить не тільки про   неналежне  проведення попереднього розгляду,  а й про неналежне  виконання   дій,  пов’язаних з підготовкою справи до розгляду. Протокол попереднього розгляду не відповідає  постанові суду по результатам  такого розгляду. ( т. 2 а. с. 184 – 185, 186 ).

В постанові  про попередній розгляд зазначено, що в судове засідання підлягають виклику свідки, зазначені у списку,  що додано до обвинувального  висновку.  Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні дані про виклик цих свідків. Прийнявши  рішення про їх допит  при вирішенні питання щодо  порядку  та обсягу дослідження  доказів, суд не  допитав жодного із них. В порушення вимог ст. 306 КПК України суд не з’ясував причини їх неявки, не  вжив заходів  для їх виклику і, не заслухавши  думку  учасників процесу з цього питання, оголосив їх показання,  при цьому не всіх, а, на свій розсуд, тільки    частини.  Аналогічні порушення суд допустив і при дослідженні письмових доказів, обмежившись оголошенням  деяких із них  без передбаченої  ст.  67 КПК України перевірки.  На стадії закінчення судового слідства  суд  всупереч  вимогам ст. 317 КПК України   не з’ясував у  учасників процесу, чи є у них які – небудь клопотання про  доповнення  судового слідства. ( т. 2 а. с. 187 – 192, 197 - 201 ).

Всупереч вимогам ст. 275 КПК України та  п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про  деякі  злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року суд не вказав у вироку, в порушення яких саме правил, інструкцій та інших нормативних актів,  що регулюють безпеку руху та експлуатацію транспорту,  він визнав ОСОБА_2   винним і в  чому конкретно виявилися ці порушення.

Крім того,  залишивши  додаткову позовну заяву потерпілого без розгляду, суд  допустив порушення  вимог ст. ст. 28, 50,  123, 268, 328 КПК України та п. п. 5, 6, 9, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31 березня 1989 року з послідуючими змінами, згідно з якими цивільний позов у кримінальній справі може бути залишено  без розгляду лише у випадках  виправдання підсудного за відсутністю в його діях складу злочину або неявки цивільного позивача або його представника в судове засідання.  З матеріалів кримінальної справи вбачається, що зазначені підстави не мали місця по справі. До початку судового слідства  потерпілим ОСОБА_3 було подано цивільний позов, він був визнаний цивільним позивачем.  В  процесі  судового слідства ОСОБА_3 збільшив розмір позовних вимог, мотивуючи тим, що продовжував перебувати на лікуванні та нести матеріальні витрати під час судового розгляду справи. За таких обставин суд не мав права уточнення   розміру  матеріальної шкоди, яке  є зміною позовних вимог,  розцінювати як цивільний позов, що подається вперше. ( т. 2 а. с. 174 – 175, 184 – 185, 198, 217 – 220, 240 ).

Отже, своїми діями суд позбавив потерпілого  конституційних прав на захист своїх інтересів та порушив вимоги ст. 16 -1 КПК України щодо змагальності та диспозитивності  судочинства.

Таким чином,  обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі судом не були досліджені належним чином.  Фактичні дані, що містяться в показаннях підсудного, потерпілого, свідків не були проаналізовані в сукупності з іншими зібраними доказами з точки зору  їх суперечливості чи достовірності, повноти чи однобічності, логічного зв’язку чи його відсутності. Суд не мотивував належним чином  висновки щодо кваліфікації дій засудженого, не проаналізував фактичні дані, що містяться в досліджених доказах, не навів їх оцінку  на обгрунтування  викладених у вироку висновків, що свідчить про однобічність та неповноту судового слідства й невідповідність висновків  фактичним обставинам справи.

За таких обставин допущені судом порушення кримінально – процесуального закону слід визнати істотними та такими,  що перешкодили  йому повно та всебічно розглянути дану справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно усунути зазначені недоліки, відповідно до вимог ст. 67 КПК України дати оцінку зібраним та дослідженим  в суді доказам,  ретельно перевірити зазначені в апеляціях прокурора та потерпілого доводи та при постановленні вироку вирішити зазначені в ст. 324 КПК України  питання.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

    У  Х  В  А  Л  И  В :

           Апеляції прокурора та потерпілого задовольнити частково.

        Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів зі стадії попереднього розгляду.

             Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній – підписку про невиїзд.

Судді: