Справа № 2-744/11

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Кирей О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу  та стягнення аліментів на повнолітню дитину,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1   звернулась до суду і просить розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем,  а також стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини його доходів на  її користь на утримання повнолітньої  дитини, яка продовжує навчання та у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалось, і вони проживають окремо. При цьому всі обов’язки по утриманню   повнолітньої дитини несе тільки вона, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків.   

Відповідач ОСОБА_2 вимоги позивача про розірвання шлюбу визнав, вказуючи на те, що сімейних відносин з позивачем вони не підтримують. Вимоги про стягнення аліментів не визнав, зазначаючи про те, що надає в добровільному  порядку матеріальну допомогу  дитині в необхідному розмірі .  

Суд вислухавши пояснення позивача та відповідача , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного. Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб  27 серпня 1982   року . Від шлюбу мають повнолітню  дитину,  доньку  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Між сторонами відсутнє взаєморозуміння щодо шлюбних відносин, що стало підставою припинення ведення спільного господарства та подружніх стосунків близько двох років тому. Більше року  сторони проживають фактично окремо, і майже не спілкуються.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 цього ж кодексу  суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність  малолітньої дитини, дитини-інваліда  та інші обставини життя подружжя.

Відповідно до частини другої цієї статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що подальше спільне життя подружжя і збереження  шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З часу припинення шлюбних відносин , окремого проживання та часу знаходження позову в суді , примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не вважає можливим збереження сім»ї.

При таких  обставинах суд приходить до висновку , що дальше спільне життя подружжя та  збереження  їх сім»ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної з сторін .

Відповідно до ст.. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присджується за рішенням суду від дня пред’явлення позову.  

Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України  якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років  за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.          

Відповідно до ст.200 цього ж кодексу суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням  обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.      

Під час судового розгляду судом встановлено, що сторони   є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , яка проживає разом з матір’ю ОСОБА_1  та знаходиться на її утриманні.  

Повнолітня ОСОБА_3 є студенткою четвертого  курсу факультету «Міжнародної економіки і менеджменту» денної форми навчання Київського національного економічного університету  ім.. В.Гетьмана . Закінчує навчання  30 червня 2011р.

Позивач ОСОБА_1 і  відповідач ОСОБА_2 є працездатними особами.

Відповідач не подав відомостей, підтверджених відповідними доказами щодо існуючої домовленості між ним, позивачем  та повнолітньою дитиною щодо надання матеріальної допомоги. Отже суд виходить з того, що повнолітня дитина  ОСОБА_3 продовжує  навчання  і потребує матеріальної допомоги, а відповідач  ОСОБА_2 в змозі її   надавати.

Розмір аліментів запропонований позивачем відповідає інтересам обох сторін та повнолітньої дитини.З відповідача необхідно також стягнути і судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача приймати участь у додаткових витратах на дитину, зокрема в оплаті за навчання в магістратурі, суд відхиляє з наступних підстав.

Додаткові витрати відповідно до ст.. 185 Сімейного кодексу України регулюють питання пов’язані з утриманням неповнолітньої дитини, а отже вказана норма не може бути застосована до питання пов’язаного з утриманням повнолітньої дитини.

Відповідно до ст.. 199 Сімейного кодексу України право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Виходячи з того, що термін навчання повнолітньої  дитини  на даний час визначений до 30 червня 2011 року, суд вважає безпідставним вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів  за навчання в магістратурі, питання про вступ до якої буде вирішуватись після 30 червня 2011 року.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 84, 110-112, 182,183,191,199,200  Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215,367 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

   Позов задовольнити частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2   , зареєстрований 27 серпня 1982  року за актовим записом №3798 у  Палаці реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Джурин Вінницької області  на користь ОСОБА_1  аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх  видів його заробітку(доходу) щомісячно,   починаючи  з  24 грудня 2010 року  та до  30 червня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 200 грн. в дохід держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.     

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                               Л. І. Цокол