Справа №22-ц-190/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ
Код категорії 52 Суддя-доповідач - Семеній
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній,
суддів - Маслова , Шевченка
при секретарі - Назаровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня»
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня», Марківської сільської ради
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ВСТАНОВИЛА:
22 жовтня 2010 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що 22.06.2010 року її звільнено з займаної посади сестри медичної стаціонару Марківської сільської дільничної лікарні, але повного розрахунку з нею не проведено, а саме: не виплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2027 грн. 17 коп. Просила суд стягнути з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 07 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 10 304 /десять тисяч триста чотири/ грн., - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі КЗ Білопільської районної ради «Білопільська ЦРЛ», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, просить його скасувати.
Апелянт вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки між ОСОБА_1 та апелянтом виник спір з приводу розміру виплат при звільненні. Затримка розрахунку з позивачем за період з 05 жовтня по 28 жовтня 2010 року виникла з вини сільської ради, оскільки витяг з наказу був отриманий 09 жовтня 2010 року, а отримані всі розрахунки 29 жовтня 2010 року.
Заслухавши пояснення представника КЗ Білопільської районної ради «Білопільська ЦРЛ» Пономаренко В.П., яка підтримала скаргу з мотивів в ній наведених, представників позивача ОСОБА_3 та Марківської сільської ради Мельника М.С., які заперечили проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом №3 від 12 січня 1999 року по Білопільській центральній районній лікарні ОСОБА_1 прийнято на посаду медсестри стаціонару Марківської сільської дільничної лікарні з 12 січня 1999 року.
За наказом № 89 по КЗ «Білопільська центральна районна лікарня» від 22 червня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з посади сестри медичної стаціонару Марківської СДЛ 21 червня 2010 року по п.7 ст. 40 КЗпП України.
Марківська сільська рада відповідно до своїх повноважень здійснює фінансування Марківської сільської дільничної лікарні. Перерахування заробітку працівникам цієї лікарні на картрахунки здійснює банківська установа за платіжним дорученням сільської ради. Нарахування заробітної плати здійснює бухгалтер сільської ради. Підставами до нарахування є табелі обліку робочого часу, відповідні накази, що складаються уповноваженими працівниками КЗ «Білопільська центральна районна лікарня».
При звільненні позивача з ним не був проведений остаточний розрахунок,- не виплачена компенсація за невикористану відпустку в сумі 2297 грн. 08 коп. Зазначені кошти ОСОБА_1 отримала по зарплатній картці 29 жовтня 2010 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що наказ про звільнення позивача від 22 червня 2010 року отриманий бухгалтером Марківської сільської ради 09 жовтня 2010 року. Так як в касі сільської ради коштів немає, а розрахунки з працівниками здійснюються лише по зарплатним карткам, тому 25 жовтня 2010 року нараховано суму для розрахунку з ОСОБА_1, а 28 жовтня 2010 року в банк було направлено платіжне доручення.
Доказів того, що виписка з наказу про звільнення позивача була своєчасно надана КЗ «Білопільська центральна районна лікарня» сільській раді матеріали справи не містять.
В підтвердження своїх заперечень роботодавцем не надано доказів, які б підтверджували, що на момент звільнення між ним та ОСОБА_1 виник спір щодо розміру розрахунку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність вини КЗ Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» у затримці виплати розрахунку позивачу, а тому відповідно до вимог ст.117 КЗпП України обґрунтовано поклав на нього обов’язок по відшкодуванню позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Розраховуючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції правильно виходив з середньоденного заробітку 80 грн. 50 коп., проте, визначаючи час затримки, помилково виходив з календарних днів, а не робочих.
Отже, час затримки з 22 червня 2010 року по 29 жовтня 2010 року складає 92 робочі дні. Звідси, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить 7406 грн. (92 р.дні х 80,50грн.).
За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, оскільки зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до п.п.1,3,4 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України розподіл судових витрат в частині судового збору та витрат на ІТЗ підлягає вирішенню, а в частині витрат на правову допомогу - зміні.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені на 67%, а також те, що при зверненні до суду з позовом він був звільнений від сплати судового збору та витрат на ІТЗ, але суд першої інстанції, задовольняючи позов, не вирішив про їх розподіл, з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на користь держави слід стягнути пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 34 грн. (67% від 51 грн.) та витрати на ІТЗ в розмірі 80 грн.(67% від 120 грн.) за розгляд справи в суді першої інстанції, а з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» 8 грн.50 коп.(33% від 25,5 грн.) на повернення судового збору та 40 грн. (33% від 120 грн.) витрат на ІТЗ у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково та з врахуванням того, що адвокат ОСОБА_3 приймала участь у судових засіданнях близько 2 годин, склала позовну заяву, надавала позивачу консультації, роз’яснення, колегія суддів вважає, що відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат на правову допомогу підлягає зменшенню, а тому з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на користь позивача підлягає стягненню 500 грн.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,3,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 грудня 2010 року в даній справі змінити.
Стягнути з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 7406 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Стягнути з Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» на користь держави судовий збір у розмірі 34 грн. та 80 грн. витрат на ІТЗ за розгляд справи в суді І інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» 48 грн.50 коп. на повернення судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -