09.02.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-627/2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Ратушна В.О.
Категорія: 67 Доповідач –Базіль Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року лютого місяця 09 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Базіль Л.В.
Суддів: Прокопчук Л.П.,
Лободзінського С.В.
при секретарі: Ващенко А.А.
за участю прокурора: Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дніпровського району м. Херсона на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до 1991 року.
Посилалася на те, що відповідно до Міжурядової угоди про направлення та прийом в’єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємствах та в організаціях СРСР від 02.04.1981 року вона в 1989 році приїхала із республіки В’єтнам в Україну.
В період з 11.10.1989 року по 22.12.1992 року працювала на Криворіжській взуттєвій фабриці, яка на даний час перейменована на ВТ «Комекс».
У зв’язку з закінченням терміну Міжурядової угоди її було звільнено з підприємства, після чого вона переїхала в м. Херсон, де стала проживати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
Просить встановити факт постійного проживання на території України до 1991 року для набуття громадянства за територіальним походженням згідно ст.8 Закону України «Про громадянство України».
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2008 року заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України до 1991 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Дніпровського району м. Херсона подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що заявнику ОСОБА_3 факт постійного проживання на території України до 1991 року необхідно встановити для набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадянство»проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
З копії паспорта ОСОБА_3 вбачається, що вона є громадянкою Соціалістичної Республіки В’єтнам і термін дії її паспорта, як громадянки В’єтнам продовжено до 11.09.2018 року (а.с.4-5).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував вищезазначених норм матеріального права та не дав належної оцінки наявним у справі доказам.
Також, при вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суду, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року, необхідно встановити той факт, що заявник подав до компетентного органу зобов’язання припинити іноземне громадянство –письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянство (підданство) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України»).
Заявник не надала суду належних доказів про те що вона звернулася до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою –зобов’язанням про припинення громадянства В’єтнаму.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заяви з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району м. Херсона задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про встановлення факту її постійного проживання на території України до 1991 року.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді