№ 3-10-2011

ПОСТАНОВА

по справі про адміністративне правопорушення

          20 січня 2011  року                                                                                м. Ізяслав

        Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Столковський В. І., розглянувши адмінматеріали, що надійшли  з Ізяславського ВДАІ УМВС  України в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей,

за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

         У протоколі про адміністративне правопорушення від 27.11.2010 року серії ВХ1 № 068974 зазначено, що ОСОБА_1 27.11.2010 року о 10 год. 20 хв. керував транспортним засобом - скутером "Пантера" у с. М’якоти по вул. Чулкова з ознаками алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився.

         ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та суду пояснив, що в той день він спиртних напоїв не вживав, без законних на те підстав працівники ДАІ звинуватили його в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та склали на нього протокол   про адміністративне правопорушення про порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП.

         Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я уповноважена особа ДАІ в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.

         В судовому засіданні були допитані свідки, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1

         Свідок ОСОБА_2 пояснив, що не може пригадати події, які відбувалися 27.11.2010 року.

         Свідок ОСОБА_3 вказав, що 27.11.2010 року він не був присутній при складенні протоколу відносно ОСОБА_1,  підпис у даному протоколі він не ставив.

         Однією із підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння або лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

         За змістом цього закону до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли вона відмовилася від проходження медичного огляду лише у встановленому чинним законодавством порядку.   

         Такий порядок визначений ст. 266 КУпАП та постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

         Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у  стані  алкогольного  чи  іншого сп’яніння. При цьому огляд водія проводиться безпосередньо працівниками міліції на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків з використанням технічних засобів.

          І лише у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп’яніння, затверджується управлінням охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп’яніння в інших закладах забороняється відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП.

        Огляд особи на стан алкогольного сп’яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП.   

        Проте, як видно з матеріалів справи, всупереч вказаних вимог закону, працівник ДАІ на місці зупинки ОСОБА_1 не пропонував йому пройти огляд на встановлення стану сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків.  

        Крім того, відповідно до ст. 260 КУпАП у випадках прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративного правопорушення, допускається відсторонення водіїв від керування транспортними засобами.

         Зокрема, відповідно до ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП, працівник ДАІ тимчасово затримує транспортний засіб, після чого зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місце знаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації.   

         Проте, як встановлено в процесі розгляду справи, вказаних заходів з метою припинення адміністративного правопорушення працівником ДАІ щодо ОСОБА_1 вжито не було.   

        У протоколі про адміністративне правопорушення відомості про вжиття таких заходів відсутні.   

        Більше того, ОСОБА_1 з відома працівника ДАІ безперешкодно поїхав з місця його зупинки та особисто доправив транспортний засіб додому, що дає можливість зробити висновок, що останній спиртні напої не вживав і п’яний не був.   

       Такі дії працівника ДАІ вже самі по собі викликають сумніви у тому, що в той час у         ОСОБА_1 були ознаки сп’яніння і відповідно підстави для його огляду.   

       Наведене свідчить, що працівник ДАІ при порушенні щодо ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення діяли не у відповідності до своїх повноважень та способу, що передбачені чинним законодавством.  

      За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.   

         За  таких  обставин, враховуючи даний конституційний принцип, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР,  не   можуть   бути   визнані   ні    достовірними,   ні    допустимими доказами, оскільки фактично ґрунтуються виключно на обставинах викладених в протоколі працівником ДАІ  Медвідь В. В.  та не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не можуть бути прийняті судом як достовірні.   

         В справі не встановлено жодного належного, об’єктивного та обґрунтованого доказу, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не встановлено таких і в процесі розгляду справи.

        Сама ж по собі принципова позиція особи і її відмова від проходження огляду, без дотримання вимог закону –ст. 266 КУпАП, вказаного складу правопорушення не утворює.  

        Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності в зв'язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки висновок особи, яка склала протокол, не підтверджується сукупністю доказів, а отже не відповідає вимозі їхньої достатності, що є підставою для закриття справи.   

          Відповідно, рахую, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, за недостатністю належних, об’єктивних та обґрунтованих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.     

          Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

          Провадження у справі закрити.

                    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

        Суддя                                                                               В. І. Столковський