Справа №2-214/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 січня 2010 року              Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Прижигалінська Т.В.

за участю секретаря –           Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, –

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, в якому просить визнати недійсним оспорюваний договір дарування житлового будинку від 02 квітня 2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 02 квітня 2008 року її мати –ОСОБА_4 помилково, не читаючи, під впливом  відповідачки –своєї другої дочки (рідної сестри позивача) ОСОБА_2 (умовляння, поспішність, моральний примус тощо) підписала договір дарування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 за реєстром № 409.

Згідно довідки Синельниківського МБТІ № 108 від 08.04.2009 року, ціна зазначеного жилого будинку становить 33545 грн. цей будинок зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2на підставі зазначеного оспорюваного договору дарування.

Підставою свого позову ОСОБА_1 вважає ігнорування відповідачем її законних прав та інтересів. Для того, щоб умисно грубо порушити її законні права відповідач, будучи її рідною сестрою, протиправно скористалася хворобливим станом їхньої матері - ОСОБА_4, переконавши (фактично –змусивши) її підписати оспорюваних договір дарування. Аморальність і незаконність дій відповідача є особливо цинічними, оскільки позивач хворіє на серцеву недостатність, і вважає, що поза всяким сумнівом, повинна мати право бути в майбутньому спадкоємицею хоча б частини нерухомого майна її матері ОСОБА_4

Приватному нотаріусу ОСОБА_3 –третій особі у справі було варто пересвідчитися у наявності достатніх підстав для посвідчення зазначеного договору. Адже матір позивача постійно каже, що не читала договір дарування і ніколи не мала наміру дарувати будинок або його частину відповідачу. Більше того, вона сама, усвідомивши на певному етапі свою помилку, без жодного тиску  з будь-чиєї сторони, подала до суду позов, але користуючись бюрократичними положеннями ЦПК України  і новим погіршенням стану здоров’я їхньої матері, відповідач ОСОБА_2 цинічно знищила її спроби відновити справедливість і законність. Цим вона лише підтвердила свої корисливі мотиви і бажання незаконно принизити позивача під час примушування їхньої матері укласти договір.

Отже, ОСОБА_4 фактично не могла засвідчити, що укладання цього договору є безпроблемним, про що сама і заявила в своєму позові.

Вважає, що зазначений незаконний договір дарування, підписаний ОСОБА_4 помилково, об’єктивно спрямований на порушення прав позивача та її законних інтересів.

На підставі викладеного та зважаючи на введення ОСОБА_4 в оману відповідачем –її дочкою ОСОБА_2, просить суд визнати недійсним договір дарування жилого будинку по         АДРЕСА_1.

          Позивач та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та виклали обставини справи таким чином як вони викладені вище. Також позивач пояснила, що її матір ввели в оману, сказавши, що повезуть до лікаря, відвезли до нотаріуса для укладення договору дарування.

          Представник відповідача по справі –ОСОБА_2 та третьої особи –ОСОБА_4 –ОСОБА_6 у судовому засіданні не визнала позовні вимоги та пояснила суду, що так як    ОСОБА_1 не є стороною договору дарування, її доводи про те, що ОСОБА_4 вчинила  правочин, не усвідомлюючи значення своїх дій, не підтверджені ніяким документами. Цей договір посвідчив нотаріус, ОСОБА_2 не могла змусити ОСОБА_4. укладати цей договір, а нотаріусом були дотримані всі вимоги чинного законодавства. У сторін договору було вільне волевиявлення.

          Третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечував та пояснив суду, що кожен власник має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. На момент посвідчення договору дарування жилого будинку по вул. Чкалова, 17 у с. Іларіонове, Синельниківського району Дніпропетровської області, дарувальник проживав за вказаною адресою. Нотаріус відповідає за свої дії. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перед підписанням договору дарування ознайомлювались з його змістом. У ОСОБА_4 було вільне волевиявлення, вона розуміла значення своїх дій, після чого сторони поставили свої підписи. Також ОСОБА_3 пояснив, що під час посвідчення договору у нього не виникло жодних сумнівів у недієздатності ОСОБА_4, тому він і не витребував медичних документів, що відповідає Інструкції про вчинення нотаріальних дій. Наслідки укладення договору дарування ОСОБА_4 було роз’яснено, але вона пояснила, що все розуміє, що ОСОБА_2 доглядає її і тому вона бажає подарувати їй будинок.

          В судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази:

-          копія паспорту ОСОБА_1;

-          копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 від 15.02.1956 року серія ЯЭ

№ НОМЕР_1;

-          копія свідоцтва про укладення шлюбу від 06.09.1975 серія I-КИ № НОМЕР_2, згідно якого ОСОБА_7 отримала прізвище чоловіка «Ситник»;

-          копія паспорту ОСОБА_4;

-          копія договору дарування жилого будинку від 02 квітня 2008 року за реєстр. №409;

-          копія довідки КП «Синельниківське МБТІ»від 08.04.2009 року №108, видана про те, що жилий будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований за громадянкою ОСОБА_2 на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського нотаріального округу Дніпропетровської області 02.04.2008 року за реєстром      № 409;

-          копія довідки Синельниківської ЦРЛ від 03.09.2010 року №1454;

-          копія ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 року;

-          довідка Іларіонівської селищної ради Синельниківського району від 15.11.2010 року №3072;

-          копія домової книги буд. №17 по вул. Чкалова у с. Іларіонове;

-          копії виписок з лікарняних епікризів;

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню

Крім того, частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

На виконання вимог Цивільного Кодексу України прийнято спеціальний Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р., яким врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, а реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (ст. 3), що підтверджує взаємопов'язаність державної реєстрації цих фактів. Державна реєстрація зазначених трьох видів фактів здійснюється за допомогою створюваної державної інформаційної системи - Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що 02 квітня 2008 року ОСОБА_4 уклала договір дарування жилого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Синельниківського нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим № 409.

          В договорі дарування від 02 квітня 2008 року є підпис дарувальника ОСОБА_4, згідно змісту договору дарування дарувальник свідчить, що дарування вчинено за доброю волею, без-будь яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального.

Крім того, в договорі дарування зазначено, що договір підписаний сторонами в присутності нотаріуса, особи сторін, встановлено їх дієздатність, а також належність гр.. ОСОБА_4, відчужуваного жилого будинку з надвірними будовами, перевірено. Сторони уклали договір дарування добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину).

З матеріалів справи та пояснень представника позивача та позивача встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, протиправно скориставшись хворобливим станом здоров’я ОСОБА_4, змусила її підписати спірний договір, тобто волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_3 встановлено, що сторони перед підписанням спірного договору ознайомлювалися з його змістом, волевиявлення ОСОБА_4 було вільним, вона розуміла значення своїх дій.

Всі доводи позивача в обґрунтування своїх вимог суд вважає надуманими, безпідставними та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду, так як жодного цьому доказу ні позивачем, ні представником позивача суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що була присутня воля дарувальника ОСОБА_4 при складанні договору дарування від 02 квітня 2008 року, оскільки присутній особистий підпис дарувальника в договорі, і матеріали цивільної справи свідчать про її правильне орієнтування в оточенні і особах, певній послідовності та цілеспрямованості дій, відсутність розладів свідомості чи інших порушень психічної діяльності, коли вона могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Згідно п.26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Ухвалою суду від 03.12.2010 року ОСОБА_4, яка є стороною договору та з урахуванням предмету позову, за яким повинна відповідати, була залучена до участі у справі в якості третьої особи за клопотанням представника позивача. Адже, ні позивач, ні представник позивача не надали своєї згоди на залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Копію медичного обстеження ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, так як даний документ не стосується предмету спору, а також належним чином не завірений.

Медичну документацію ОСОБА_4 та ОСОБА_2 суд не приймає як належні докази позовних вимог, так як сторонами не заявлялись клопотання про проведення відповідної експертизи для встановлення дієздатності сторін договору під час його вчинення. Також суд вважає безпідставними посилання позивача та його представника на хворобливий стан здоров’я      ОСОБА_4, внаслідок якого вона не мала вільного волевиявлення підчас вчинення правочину, так як ні позивач, ні представник позивача не є спеціалістами по визначенню психічного стану ОСОБА_4 на момент складання договору дарування.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.319 ЦК України як власник розпорядилася своїм майном на власний розсуд та відсутні будь-які порушення прав позивача при вчиненні спірного договору.

Таким чином, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч.1 ст.209, ч.1 ст. 210, ч.1 ст.215, ч.1, ч.2 ст. 319, ч.3 ст. 640, ст.ст. 717, ч.1, ч.2 ст.719 ЦК України, ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1952-IV від 01.07.2004 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_8, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                 Т.В.Прижигалінська