Справа № 2-59/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем        України

         24 січня 2011 року                                                                            м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

під головуванням судді               Ковтуновича М.І.

при секретарі                               Панчук Г.І.

з участю:                                 

представника позивача                                        ОСОБА_1

представника відповідача                                        Полюхович О.І.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»про визнання недійсними договорів кредиту,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

В суд звернувся ОСОБА_3 із позовом до відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" (далі - ВАТ Банк "БІГ Енергія") про визнання недійсними умов пунктів 1.8 кредитних договорів №25/V02-01-2007 від 31.01.2007р. та №25/V02-02-2008 від 14.02.2008р. і додатків №1 до цих договорів (графіків погашення кредиту) в частині валюти виконання зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом в іноземній валюті.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 31 січня 2007 року та 14 лютого 2008 року між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_3 були укладені кредитні договори №25/V02-01-2007 та додаток №1 до нього і №25/V02-02-2008 та додаток №1 до нього, згідно яких ВАТ Банк "БІГ Енергія" надав ОСОБА_3 кредити в сумі 50000 доларів США та 100000 доларів США відповідно. Позичальник зобов'язався погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених відповідним кредитним договором. За умовами п.1.8 кредитних договорів та  додатків №1 (графіків погашення кредиту) позивач збов'язаний погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом у валюті кредиту (іноземній валюті - доларах США). Позивач вважає, що вказані кредитні договори укладені з порушенням законодавства, оскільки розрахунки за спірними кредитними договорами, які визначені цими договорами і проводились обома сторонами резидентами України в іноземній валюті. Покликається, що зобов'язання мають бути виражені та виконані у грошовій одиниці України - гривні. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території україни за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. З урахуванням норми ст.227 ЦК України, підпункту г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" позивач вбачає обов'язковість отримання однією із сторін правочинів індивідуальної ліцензії Національного банку України для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (сплата позичальником на користь банку кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів в іноземній валюті). Сторони не отримували індивідуальної ліцензії  на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Тому, на думку позивача, наявність у спірних кредитних договорах положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позичальником доларів США як засобу платежу (валюти виконання платежу) за кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст. 32, 35 Закону України "Про Національний банк України".

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем при укладанні оспорюваних кредитних договорів порушено принцим розумності, справедливості та добросовісності, оскільки всі ризики від знецінення національної валюти та збитки при настанні такої обставини, банк переклав на позичальника, що значно погіршує становище позичальника та завдає йому значної шкоди.

Позивач вважає, що використання відповідачем доларів США як предмету кредитування за споживчим кредитом та внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) і в разі настання певних подій, відповідно до п.6 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" надає позивачу право за своїм вибором вимагати в окремих його частинах або в цілому визнання кредитного договору недійсним.

Виходячи із таких обставин, з посиланням на норму ст.227 ЦК України, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, позивач, з урахуванням часткового погашення кредитів, вбачає наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів у окремих частинах ( в частині валюти зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом в іноземній валюті (доларах США).

Представник позивача  позовні вимоги підтримав повністю  та дав пояснення, що за змістом є аналогічними обгрунтуванням позову. З пояснень представника позивача ОСОБА_4 також слідує, що ініціатором отримання кредитів у іноземній валюті був ОСОБА_3 Платежі по договорах кредиту здійснюються в доларах США. Індивідуальна ліцензія НБУ на використання іноземної валюти як засобу платежу - відсутня. Наведені обставини не відповідають вимогам законодавства і саме банк зобов'язаний був при укладанні договорів не допустити порушень валютного законодавства. У разі визнання оспорюваних частин договорів кредиту недійсними банк зобов'язаний буде здійснити перерахунок сплачених позивачем сум по курсу валют НБУ на день укладання договору.

          Представник відповідача Полюхович О.І. позовні вимоги не визнала повністю. Суть заперечень відповідача зводиться до того, що банк як фінансова установа може здійснювати  операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення відповідних операцій. У відповідача станом на час укладання спірних кредитних договорів були наявні банківська ліцензія на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп.5-11 частини другої ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дозвіл №41-1 від 04.10.2001р., додаток до дозволу на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". На думку відповідача, проведення розрахунків за кредитним договором, а саме сплата позичальником на користь банку кредиту, процентів за користування коштами та інших платежів в іноземній валюті - не входить до такого виду валютної операції як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, а є складовою такої операції як кредитування. Відповідач вбачає відсутність правових підстав для визнання недійсними кредитних договорів у оспорюваній частині і просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.1 оспорюваного кредитного договору №25/V02-01-2007 від 31.01.2007р. відповідач надав позивачу кредит в сумі 20000 доларів США. Пунктом 1.8. того ж договору кредиту сторонами визначено, що повернення кредиту проводиться позичальником щомісячно, в розмірі не менше 334 долари США, не пізніше останнього робочого дня місяця починаючи з лютого 2007р. та по закінченню терміну кредитування 31.01.2012р. Із змісту пунктів 1.3, 1.5, 1.7, 1.8 кредитного договору вбачається, що сплата відсотків за користування кредитними коштами має проводитись у доларах США щомісяця, згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

По кредитному договору №25/V02-02-2008 від 14.02.2008р. ВАТ Банк "БІГ Енергія" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 100000 доларів США. Пунктом 1.8. договору встановлено, що повернення кредиту проводиться позичальником щомісячно, в розмірі не менше 1667 доларів США, не пізніше останнього робочого дня місяця починаючи з березня 2008р. та по закінченню терміну кредитування 13 лютого 2013 року. З умов п.1.3, п.1.7 договору кредиту слідує висновок, що відсотки за користування кредитом нараховуються у доларах США. Додаток №1 до договору передбачає дати та суми платежів по договору кредиту на весь період кредитування.   

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦПК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

ВАТ Банк "БІГ Енергія" має банківську ліцензію №41 від 04.10.2001р. видану на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також має дозвіл №41-1 від 04.10.2001р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу. У переліку операцій, які має право здійснювати ВАТ Банк "БІГ Енергія" передбачається в тому числі залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Доводи позивача про несправедливість умов кредитних договорів у частині покладення на позичальника ризиків знецінення національної валюти та порушення у зв'язку з цим прав споживача, не заслуговують на увагу, так як відповідно до п.3 ст.3 та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. На підставі поданих доказів не встановлено, що оспорюване положення договору кредиту про погашення кредиту позичальником у іноземній валюті є проявом недобросовісності чи зловживання правом з боку банку.

Оскільки в справі не встановлено правових підстав для визнання кредитних договорів у оспорюваних частинах недійсними, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212 ЦПК України, ст.ст.192, 533, 1054 ЦК України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд, -

в  и  р  і  ш  и  в  :

          Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»про визнання недійсним умов пунктів 1.8. кредитних договорів №25/V02-01-2007 від 31.01.2007р. та №25/V02-02-2008 від 14.02.2008р. і додатків №1 до цих договорів (графік погашення кредиту) в частині валюти виконання зобов’язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом в іноземній валюті, через безпідставність позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: