Справа № 2А-221/2011 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          07 лютого 2011 року                                                                      смт. Станиця Луганська

                                                                                                    Луганської області

          Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Дьоміна О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області та третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати протягом з 01.01.2009 року по теперішній час підвищення до пенсії згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання перерахувати та виплатити підвищення пенсії, як дитині війни з 01.01.2009 року по теперішній час, зобов'язання й надалі виплачувати підвищену пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

          05.01.2011 року позивач звернулася до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказала, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона належить до соціальної групи «діти війни».

Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, однак з 01.01.2009 року по теперішній час позивачу пенсія не підвищувалася на 30 % мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з чим вона і просить суд поновити строк на звернення до суду з дійсним позовом, визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати протягом з 01.01.2009 року по теперішній час підвищення до пенсії згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати перерахувати та виплатити підвищення пенсії, як дитині війни з 01.01.2009 року по теперішній час, зобов'язати й надалі виплачувати підвищену пенсію

Представник відповідача, управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Зубарєв К.О. позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення.

Представник третьої особи, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Машляк Д.В., позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 07.02.2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 06.01.2011 року заява позивача щодо поновлення строку на звернення до суду з дійсним позовом була задоволена, причини пропуску строку на звернення до суду з цими вимогами визнані поважними та строк на звернення до суду з цим позовом поновлено.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними обставинами: судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням №НОМЕР_1 та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни»27.12.2010 р. позивач зверталася до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни,

27.12.2010 року відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

          Відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          На цей час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

          Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної зарплати та мінімальної пенсії за віком.

          27.12.2010 року позивач зверталася до відповідача з вимогою щодо перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни, однак їй в цьому було відмовлено, у зв’язку з чим проблема залишилась не вирішеною, про що свідчить відповідь Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області.

З цієї відповіді та заперечення проти позову відповідача вбачається, що позивачу з 01.01.2009 року підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалось виходячи з положень постанови КМУ №530 від 22.05.2008 року в розмірі 49,80 грн., що на теперішній час дорівнює менше ніж 10% від мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи наведені обставини, суд виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами вважає неправомірною відмову відповідача в перерахунку позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Стаття 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком…”

 Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення пенсії “дитини війни” з 01.01.2009 року і по теперішній час, як зазначено у позовній заяві.    

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»починаючи  з 01.01.2009 року та по теперішній час, у зв'язку з чим слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни починаючи з 01.01.2009 року по теперішній час (як зазначено в позовній заяві), з урахуванням здійснених виплат.

          Виходячи з вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому сплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки суд захищає порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права, свободи або інтереси особи і не може їх захищати в майбутньому, тому що ці права, свободи та інтереси ще не було порушено.

 Згідно частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

(або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

 За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 –XII від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.    

Оскільки відповідачі у справі є структурними підрозділами Пенсійного фонду України, які не є органами місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме  судового збору  підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009-2010 роки», ЗУ «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України за №6-рп від 09.07.2007 року та за № 10-рп від 22.05.2008 року  ст.ст.2,17,18, 87, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.01.2009 року по 07.02.2011 рік.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 року по 07.02.2011 рік, з урахуванням здійснених виплат.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 грн.70 коп.

          В іншій частині позову відмовити за необгрунтованністю.

          Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня її отримання.

          Суддя:                                                                                 О.П. Дьоміна.