Справа №2-43

                                                                                                                                     2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року                                     

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого                     судді    Нікандрової С.О.

при секретарі                                 Дмитренко Ю.Ф.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3, про витребування майна із чужого незаконного володіння, та зустрічним позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним, -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, мотивуючи його тим, що в період з 2004 року по вересень 2009 року її син ОСОБА_4 проживав однією сім’єю та вів спільне господарство з ОСОБА_3 З вересня 2007 року по вересень 2009 року вони проживали в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 В період їх спільного проживання за проханням її сина ОСОБА_4 в магазині «Комфорт» 10.11.2008 року вона придбала меблі –шафу «Валерія»вартістю 870 грн., дві тумби для ліжка «Валерія»вартістю 320 грн. за одну, ліжко «Малютка «Президент»вартістю 1290 грн. Дані меблі, а також належний їй комод вартістю 680 грн. та дитяче ліжко б/к вартістю 150 грн. вона передала сину у тимчасове користування. Зазначені меблі були перевезені до ОСОБА_2 З вересня 2009 року її син ОСОБА_4 перестали проживати разом, а меблі залишилися в будинку ОСОБА_2, який відмовляється їх повернути на неодноразові звернення позивача.

07.10.2010 року ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним та надала заяву про допуск її до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Позов мотивувала тим, що з 2007 року вона проживала у вітчима ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 26.10.2008 року на сімейному святі в будинку, що належить ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_1 оголосила, що має намір придбати та подарувати онуку меблі, після чого 10.11.2008 року фактично виконала свою обіцянку, придбала в магазині «Комфорт»шафу «Валерія», дві тумби приліжкові, ліжко «Малютка «Президент», дитяче ліжко та комод, та передала їх у власність законного представника дитини ОСОБА_3 Просить визнати дійсним усний договір дарування меблів, укладений 10.11.2008 року між дарувальниками ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього обдарованого ОСОБА_5

Ухвалою Василівського районного суду від 07.10.2010 року позовна заява третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним прийнята до розгляду та об’єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, уточнила їх, виключила зі складу майна, що підлягає поверненню з чужого незаконного володіння дитячого ліжка б/к вартістю 150 грн. Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнала, пояснила, що заперечує факт дарування нею меблів онуку.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що вважає, що він не є належним відповідачем у справі, дійсно з вересня 2007 року по вересня 2008 року у нього в будинку у фактичних шлюбних відносинах проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у яких народився син ОСОБА_5, після народження якого позивач ОСОБА_1 придбала і привезла до його будинку меблі –шафу, дві тумби для ліжка, ліжко Малютка та комод. Зазначені меблі вона подарувала ОСОБА_3 та її дитині. З того часу і по сьогодні меблі перебувають  у ОСОБА_3, ними користується дитина.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просить задовольнити її позов про визнання договору дарування дійсним.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 –ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, пояснив, що його мати ОСОБА_1 придбала в магазині «Комфорт»меблі і передала йому у тимчасове користування, зазначені меблі він з ОСОБА_1 перевіз до будинку ОСОБА_2, і користувався ними разом з ОСОБА_3, з якою проживав у незареєстрованому шлюбі і від якої має сина.  Після розриву відносин з ОСОБА_3, ОСОБА_2 не повертає меблі.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

Ст.316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Це означає, що власник має юридично закріплену можливість фактично посідати, панувати над річчю /майном/, можливість впливати на неї в будь-який момент, здійснювати щодо неї свою волю. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі /майна/ для себе, здобувати з цього користь, вигоду, а право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі /майна/.

В судовому засіданні встановлено, що з вересня 2007 року по вересень 2009 року син позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить ОСОБА_2

21 грудня 2007 року у них народився син ОСОБА_5.

В період їх спільного проживання позивач ОСОБА_1 10.11.2008 року в магазині «Комфорт»придбала меблі: шафу «Валерія»вартістю 870 грн., дві тумби для ліжка «Валерія»вартістю 320 грн. за одну, ліжко «Малютка «Президент»вартістю 1290 грн., що підтверджується товарними чеками №2 від 10.11.2008 року, №5 від 10.11.2008 року.

Вказані меблі, а також комод вартістю 680 грн. та дитяче ліжко б/к вартістю 150 грн., були перевезені ОСОБА_1 до будинку, що належить ОСОБА_2, де проживав її син ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 і дитиною.

З вересня 2009 року ОСОБА_4 перестав проживати разом з ОСОБА_3, а меблі залишилися в користуванні ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5

В своїх позовних вимогах і поясненнях по справі позивач ОСОБА_1 вказує на те, що вищезазначені меблі вона передала у тимчасове користування своєму сину ОСОБА_4, після того як він перестав проживати в будинку ОСОБА_2 вона неодноразово вимагала повернення належних їй речей, але відповідач продовжує безпідставно утримувати їх у себе.

Обставини, викладені позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив її син ОСОБА_4, який є відповідачем за зустрічним позовом і був допитаний в якості свідка, а також свідок ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що рік тому ОСОБА_1 придбала і передала у тимчасове користування сина ОСОБА_4 меблі, які були перевезені до будинку ОСОБА_2, де ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_3  

Одночасно з тим, показаннями свідка ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_2, який був допитаний в якості свідка, поясненнями третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, ОСОБА_3 встановлено, що після народження ОСОБА_5 21.01.2007 року, на сімейному святі, яке відбувалося в будинку АДРЕСА_1, в їх присутності, а також в присутності ОСОБА_8, ОСОБА_9, позивач ОСОБА_1 оголосила про намір подарувати онукові меблі, після чого 10.11.2008 року вона разом с сином ОСОБА_4 придбали і привезли меблі в будинок, де проживає ОСОБА_3 разом з дитиною і передали ці меблі законному представнику неповнолітньої особи ОСОБА_3    

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що за проханням ОСОБА_1 він доставив меблі з магазину до будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 де їх розвантажував ОСОБА_4 і ОСОБА_9, а також була присутня ОСОБА_3   

Із показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 встановлено, що вони знайомі з ОСОБА_4, який повідомляв їм, що придбав для своєї дитини меблі, при цьому він не повідомляв про те, що меблі належать ОСОБА_1    

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За переконанням суду, з положень наведеної ст. 387 ЦК України випливає, що відповідачем у таких справах повинна виступати особа, яка на момент подання позову незаконно, без відповідної правової підстави володіє майном, тобто фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону. Така незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем, оскільки чинне цивільне законодавство України, зокрема ч.3 ст.397 ЦК України, презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.   

При розгляді справи суд керується вимогами ст.ст.10,11,60 ЦПК України, відповідно до яких обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, диспозитивності, суд розглядає  цивільні  справи  не  інакше як за заявою осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі  наданих  сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідженими в ході судового розгляду доказами встановлено, що меблі, які є предметом спору відповідачу ОСОБА_2 не передавалися та не перебувають у нього в користуванні, тобто він не може виступати відповідачем по справі.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не надала достатніх та переконливих доказів про те,  що відповідач ОСОБА_2 вчинив дії щодо заволодіння її майном без відповідної правової підстави, нею також не доведено, що майно вибуло з її володіння, або з володіння особи, якій вона передала це майно поза їх волею. Отже, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування є одностороннім правочином, реальним - з дня передачі речі дарувальником і прийняття її обдарованим.     

У відповідності до ч.4 ст.719 ЦК України договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається в письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдарований заволодів нею незаконно.

Як встановлено в судовому засіданні на сімейному святі, яке відбувалося в будинку АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 оголосила про свій намір подарувати онукові ОСОБА_5 меблі, після чого 10.11.2008 року вона придбала в магазині «Комфорт»і передала їх законному представнику обдарованої неповнолітньої особи ОСОБА_3, а ОСОБА_3 прийняла зазначені меблі і вони перебувають у її користуванні по цей час.

Відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання усного договору дарування меблів дійсним, суд вважає, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки законом не передбачено недійсності договору дарування у разі недодержання письмової форми правочину, крім того, у разі недодержання письмової форми правочину за договором дарування речей, які мають особливу цінність, передача такої речі за усним договором є правомірною, якщо не встановлено факту незаконного заволодіння, тому спірний договір на підставі положень норми ст.218 ЦК України не може бути визнаний дійсним.   

Керуючись ст.ст. 11, 218, 387, 717, 719 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 131, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3, про витребування майна із чужого незаконного володіння –відмовити.                                                                                  

В задоволенні зустрічного позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним –відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області                                                                                С.О.Нікандрова