24.01.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ас- 5/11р. Головуючий у першій
Інстанції Левадко С.І.
Категорія 88 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Єфімової В.О., Зотова В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 08 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -
В С Т А Н О В И Л А :
21.01.2010р. позивач звернулась до суду з позовом, в якому посилаючись на положення ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», просить стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 р.
Постановою суду позов задоволено у повному обсязі. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. визнано протиправною. На Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Севастополя покладено зобов’язання провести перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.
В апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову суду скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, проте фактично відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії не у повному обсязі.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, що позивач є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який у 2008 році мав наступні розміри: з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня 498грн.
Відповідно до ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений на рівні 573грн.
Враховуючи той факт, що дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2009 рік не зупинялась, а також приймаючи до уваги, що відповідач сплачував позивачу підвищення до пенсії не у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.
Підстав для скасування або зміни постанови колегія суддів не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.
Судове рішення є законним, обґрунтованим і не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя - відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 08 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.І.Птіціна
Судді: /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна