Копія

Справа № 2-а-349/2011 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 лютого 2011 року Шепетівський  міськрайонний суд в особі судді Чевилюк З.А., розглянувши в м. Шепетівка в приміщенні суду в скороченому провадженні о ___ год. ___ хв. справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі про стягнення недоплаченої  державної соціальної допомоги  відповідно до  Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», -   

ВСТАНОВИВ:

20 січня  2011 року позивач звернулась з позовом до суду, в якому просить визнати   діяння  відповідача щодо  нарахування та виплати несплаченої державної соціальної  допомоги як дитині війни(30% надбавки до пенсії)  з 01.01.2009 року по теперішній час незаконними; зобов’язати управління пенсійного фонду України в  Шепетівському районі  нарахувати та виплатити протягом  п’яти  календарних  днів  з дня  набрання  судовим рішенням чинності у повному обсязі позивачу як  дитині війни  щомісячну  державну соціальну  допомогу-30% надбавки  до пенсії відповідно  до  Закону України  «Про соціальний  захист дітей війни»починаючи  з 01.07.2010 року по 31.01.2011 рік; зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати  щомісячну  державну  соціальну  допомогу-30% надбавки  до пенсії, яка передбачена ст..6 З.У. «Про соціальний  захист  дітей війни». Стягнути судові  витрати  з відповідача.  

Відповідачу були вручені копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачем УПФ України в Шепетівському районі суду  надані письмові заперечення проти позову,  в яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в позові, оскільки виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка на даний час чинна і є обов’язковою до виконання.

Ухвалою від 21 січня  2011 року  залишено без розгляду  вимоги позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та 01.01.2010 року по липень 2010 року, в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Відкрито провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково  з таких підстав.   

Відповідно до посвідчення, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є дитиною війни. На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивачка має право на доплату до пенсії у розмірі 30   відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй   не виплачувалася   з 2010 року. 

Відповідно ч. 1 ст. 6  вказаного Закону, в редакції від 19 грудня 2006 року, "дітям війни пенсії підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком". Згідно зі ст. 7 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.     

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано неконституційними положення ст. ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо підвищення пенсій на 30 % мінімальної пенсії за віком. Конституційний Суд України визнав, що зупинення та обмеження Законом України «Про державний бюджет»дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає  Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Положення статей 71, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.     

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9  “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону  чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції  і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.     

Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії "дітям війни", встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.     

Крім того, як зазначив Європейськй суд з прав людини в рішенні від 8.11.05 року у справі «Кечко проти України»(заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.   

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Щодо нарахування підвищення до пенсії, суд приходить до наступного.       Згідно ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України", Кабінету Міністрів України надано право  встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма закону передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно його дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  Доводи представника відповідача про те, що встановлений законом розмір мінімальної пенсії за віком до даних правовідносин не застосовується  є  безпідставним,  оскільки  в  даному  випадку  мають  місце правовідносини саме щодо нарахування та виплати пенсії і її підвищення.

    Враховуючи вищевикладене дії відповідача по виплаті допомоги у фіксованому розмірі  -10% прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність  не грунтуються на законі, в зв'язку з чим необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу належних сум відповідно до закону з 1  липня 2010 року по 31 січня  2011 року, з врахуванням виплачених позивачу сум.   Обрахування конкретної суми надбавки відповідно до ч.5 п.4. Положення «Про Пенсійний фонд України»віднесено до виключної компетенції  органів пенсійного фонду. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента  України від  01.03.2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Основним завданням Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Дії  відповідача щодо не нарахування  та невиплати сум державної соціальної  допомоги як  дитині війни у розмірі передбаченому  ст..6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»-30 % мінімальної пенсії  за віком є незаконними.

 Відповідно  до ст.ст.11,159-162 КАСУ суд виносить постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав та  законних інтересів позивача від  будь-яких порушень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню на час винесення судового рішення.  У суду відсутні відомості  щодо порушення прав  позивача в майбутньому, тому  постанова є механізмом  розв’язання  спірних відносин, які склалися на момент  розгляду справи.

 Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету. При зверненні до суду з цим позовом  позивач сплатив 3 гривні 40 копійок судового збору (державного мита)

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 9,11, 14, 86, 122, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суд – 

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.   

Визнати дії  Управління пенсійного фонду України в Шепетівському районі незаконними.

Зобов’язати    Управління Пенсійного фонду України у Шепетівському районі Хмельницької  області провести нарахування та виплату ОСОБА_1  державної соціальної  допомоги  в  розмірі 30% мінімальної пенсії  за віком до пенсії за період  з 1 липня  2010 року по 31  січня  2011 року відповідно  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року із  змінами та  доповненнями з урахуванням  здійснених виплат.

В  задоволені  решти позовних вимог відмовити.

Стягнути  з Управління Пенсійного  фонду України в Шепетівському районі на користь  ОСОБА_1  судові витрати  по справі у вигляді судового  збору  у розмірі 3,40 грн.

Копії постанови невідкладно надіслати сторонам.   

Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження.

Постанова підлягає виконанню в порядку ст.256 КАСУ. 

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України.   

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим,  що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.   

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з  моменту отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шепетівський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.   

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

  Суддя