Справа № 2-а-309/11

ПОСТАНОВА

іменем України

01 лютого 2011 року                                                                                Верхньодніпровський  районний суд  

                                                                                                                 Дніпропетровської області

                                  Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Дігтярь Н.В.,   

розглянувши в м.Верхньодніпровськ в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                                 ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом  до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі про визнання бездіяльності відповідача неправомірною з приводу відмови нарахування та виплати щомісячної соціально допомоги як дитині війни в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за період з 12 липня 2010р по 30 грудня 2010року, посилаючись на те, що він, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує його права та законні інтереси. В 2010р вказана надбавка виплачується частковою, що й стало причиною звернення до суду.

Відповідач суду заперечень не надав.

Дослідивши докази по справі, з'ясувавши обсяг позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами:

Як встановлено, позивач ОСОБА_1. має статус дитини війни, що підтверджується відміткою «дитина війни» в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1.

Ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Суд вважає, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення та законодавством України не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

Згідно ч.2 ст.85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

             Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції, тим самим відновлено дію ст.6 Закону України № 2195-ІV.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність

          Щодо задоволення позовних вимог за період з 12 липня 2010року по 30 грудня 2010року, суд виходить з того, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№ 1646 від 20 жовтня 2009 року затверджений у наступному розмірі:  з 03.07.2010р-709грн., з 03.10.2010року-723грн.

          За період з 01.01.2010 року відповідачем виплачується щомісячна соціальна допомога в сумі 49грн.80коп., що становить менше 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тоді як повинна була бути виплачена в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що підтверджується наданої відповідачем на запит суду інформацією.          

З вищенаведених доказів встановлено, що відповідачем за вищевказаний період нараховувалася та виплачувалася позивачу, як дитині війни, щомісячна надбавка до пенсії не в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»- 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а в розмірі, меншому, ніж 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня –48,1грн., з 1 липня –48,2грн., з 1 жовтня –49,8грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діє не в спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

На час розгляду справи не зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.6 вказаного Закону за період з 20 червня 2010р по 30 листопада 2010р.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону.

Відповідно до ст.94 КАС України сплачений позивачем судовий збір в сумі 3грн.40коп. підлягає стягненню з Державного Бюджету України.

             Керуючись  ст.ст.6, 11, 17, 70, 71, 86, 159-163, 183-2  КАС України, -   

                                                            ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо відмови перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 20 червня 2010року по 30 листопада 2010року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 20 червня 2010року по 30 листопада 2010року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3грн.40коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду  протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий