Судове рішення #13476498

Справа № 2-а/2506/624/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24.01.2011 року о 12 год. 15 хв.  Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Лямзіної Н.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про  визнання протиправною бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

07 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі – УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова) визнання протиправною бездіяльність при нарахуванні та виплаті щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат

Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача в зазначений термін не подав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач,  ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)» від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд вважає, що невиплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни підлягає перерахуванню та виплаті, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни з 07.06.2010 року по 04.11.2010 року.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд вважає, що невиплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни з 07.06.2010 року по 04.11.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини та прийшовши до переконання про наявність достатніх підстав для прийняття постанови по даній справі у скороченому провадженні, керуючись ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 6, 8-70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 183-2, 256 КАС України суд-,

  

 

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Деснянському  районі м. Чернігова щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 07 червня 2010 року по 04 листопада 2010 року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 07 червня 2010 року по 04 листопада 2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказаний період з урахуванням проведених виплат.     

Постанова може бути оскаржена до Київської апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії, в порядку встановленому статті 186 КАС України.

    


Суддя:  Н.Ю. Лямзіна


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація