Справа № 2-а/2506/650/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.02.2011 року о 12 год. 30 хв. Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Лямзіної Н.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення невиплаченої соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
07 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій щодо нарахування і виплати невиплаченої соціальної допомоги, як дитині війни, за 2009 рік незаконними та стягнення невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав в порядку цивільного судочинства, відповідно до якого захист прав повинен був здійснювався в межах строку позовної давності за три роки, проте ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.12.2010 року провадження у справі було закрито у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №19-рп/2010 від 09.09.2010 року.
Представник відповідача в зазначений термін не подав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову.
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка, ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України 22.05.2008 року рішення, було відновлено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у попередній редакції.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку соціальної державної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір 30% мінімальної пенсії за віком, а не розмір, визначений постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою керувався відповідач.
Положення частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для обчислення інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки позивач у грудні 2010 року звертався до суду за захистом своїх порушених прав у порядку цивільного судочинства, де строк позовної давності становив три роки, провадження у справі було закрито згідно ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.12.2010 року з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №19-рп/2010 від 09.09.2010 року, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання дій щодо нарахування і виплати невиплаченої соціальної допомоги, як дитині війни, за 2009 рік незаконними та стягнення невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини та прийшовши до переконання про наявність достатніх підстав для прийняття постанови по даній справі у скороченому провадженні, керуючись ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 6, 8-70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 183-2, 256 КАС України суд-,
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не нарахування і виплати щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2009 року незаконними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року і здійснити відповідні виплати на користь позивачки за вказаний період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київської апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії, в порядку встановленому статті 186 КАС України.
Суддя: Н.Ю. Лямзіна