Справа № 2-а-245/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї НИ

11.02.2011 р. Гайсинський районний суд Вінницької області в складі судді  Дєдова С. М., розглянувши у скороченому провадженні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального населення Гайсинської РДА про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

Встановив:

24.01.2011 р. до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивач як постраждала від Чорнобильської катастрофи особа першої категорії має право відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, така допомога відповідачем йому у листопаді місяці 2010 р. виплачена в неповному обсязі (120 грн.), тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати йому допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» на час виплати такої допомоги, стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати.

Відповідач письмово просив у позові відмовити через нечинність положень ст. 48 Закону на які посилається позивач, відповідність його дій і бездіяльності Закону та Постанові КМ України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова Уряду).

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Доведено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої, відноситься до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії осіб і має право відповідно ст. 48 Закону на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі пяти мінімальних заробітних плат, така допомога відповідачем йому у листопаді місяці 2010 р. виплачена в неповному обсязі (120 грн.) на підставі Постанови Уряду, хоча за Законом обмежена бути не може, а повинна бути ним позивачу в передбаченому Законом розмірі нарахована і виплачена.

Спірні правовідносини у системному взаємозв'язку регулюються:

- ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам – учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права;

- ст. 13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч.ч. 1,2 ст. 8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини;

- практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а).  конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов’язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

- ст. 48 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якою, щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ-ої групи виплачується в розмірі п’ятих мінімальних заробітних плат, із встановленого розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати такої допомоги;

-ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.» згідно з якою, мінімальний розмір заробітної плати станом на 1.10.2010 р. становив 907 грн.;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиційне значення для судів, за яким визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення (зменшення) розміру щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом;

- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили;

Оскільки, ОСОБА_1 як інваліду другої групи, постраждалій від Чорнобильської катастрофи особі першої категорії законом передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка обмежена або скасована бути не може і є майном в розумінні ч.1 Протоколу №1 Конвенції як право вимоги, відповідачем вона у листопаді місяці 2010 р. виплачена в неповному розмірі 120 грн. замість п’яти мінімальних заробітних плат, то задля захисту конвенційного і законного права позивача на мирне володіння своїм майном суд визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та невиплати щорічної допомоги на оздоровлення в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення з підвищенням її до п’яти мінімальних заробітних плат з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010р.» станом на 1.10.2010 р., - з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача розрахованої позивачем суми недоплаченої допомоги на оздоровлення необхідно відмовити через відсутність у суду повноважень здійснювати нарахування такої допомоги та наявність у відповідача законного обов’язку перераховувати та виплачувати таку допомогу.

Судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від їх сплати.

Постанова підлягає негайному виконанню на підставі абз.2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й такими доказами:

-          копією посвідчення серії НОМЕР_1, з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до постраждалих від Чорнобильської катастрофи першої категорії осіб (а.с.5);

-          довідкою УПСЗН Гайсинської РДА,з якої видно, що допомога на оздоровлення ОСОБА_1 у листопаді 2010 р. протиправно виплачена у розмірі 120 грн. (а.с.8).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

Постановив:

Позов задовілити частково.   

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної Державної Адміністрації протиправною в частині ненарахування і невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік розміром п’яти мінімальних заробітних плат, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.   

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної Державної Адміністрації нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу з підвищенням її до п’яти мінімальних заробітних плат з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010р.» станом на 1.10.2010 р., - з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної Державної Адміністрації недоплаченої суму грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати, відмовити через невідповідність обраного способу захисту його прав повноваженням суду.

Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

Постанову надіслати Управлінню праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА для її негайного виконання з повідомленням про це Гайсинському районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя :