Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" про визнання незаконним наказу № 344-П від 20 квітня 2010 року про звільнення ОСОБА_1, зобов”язання провести звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, виплату вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виплату грошової компенсації за затримку виплати заробітної плати за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" про визнання незаконним наказу № 344-П від 20 квітня 2010 року про її звільнення, зобов”язання провести звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, виплату вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виплату грошової компенсації за затримку виплати заробітної плати за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 за п. 5 ст. 40 КЗпП.
Змінено формулювання причин звільнення з ст. 40 КЗпП на ст. 38 КЗпП з 02 листопада 2010 року.
Стягнуто з ДП "Служба міжнародних автомобільних перевезень" на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2 349грн. 12 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Вирішено питання про судові витрати.
....................................................................................................................................................................................................................................................
Справа № 22-31 Головуючий у 1 інстанції -Харечко С.П.
Категорія 51.53 Доповідач - Шимків С.С.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
Вважає його незаконним і таким, що прийняте за неповного з"ясування обставин справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обгрунтування своїх доводів стверджує про порушення роботодавцем вимог по оплаті праці. Покликається, при цьому, на ч. 2 ст. 52 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001
року, згідно якої допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Строки виплати заробітної плати чітко вказані в ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 ЗК "Про оплату праці", а саме: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Не звернув увагу суд і на фактичне визнання відповідачем за собою боргу перед працівником.
Вказує на суперечливість доводів у висновку місцевого суду щодо підстав звільнення, порушення норм законодавства щодо розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Не погоджується і з розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн., який називає несправедливим та недостатнім.
Просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про: зобов"язання відповідача звільнити її з 19 квітня 2010 року за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП шляхом видачі наказу та внесення відповідних виправлень у трудову книжку; стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП в розмірі 9 690, 12 грн; заборгованість грошової компенсації за невикористані нею 17 днів щорічної відпустки в сумі 727, 77 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн; зобов"язання керівника підприємства притягнути до відповідальності винних посадових осіб, котрі допустили неправильність нарахування та невчасну виплату грошових коштів. Ухвалити нове рішення по справі в частині вищеперелічених вимог про їх задоволення.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 зменшила свої позовні вимоги. Розмір зазначеної вище вихідної допомоги зменшила до 6864 грн. 66 коп.. Також зменшила розмір моральної шкоди до 20000 грн.. Відмовилася від позовних вимог про стягнення заборгованості грошової компенсації за невикористані 17 днів щорічної відпустки в сумі 727 грн. 77 коп..
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не було допущено порушень законодавства про оплату праці. Із змісту рішення випливає, що правила ст. 115 КЗпП України до спірних правовідносин не повинні застосовуватися.
Погодитися у повному обсязі із таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду не може.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах. Працювала на посаді начальника сектору статистичної звітності та підготовки персоналу управління по роботі з персоналом.
Наказом від 20 квітня 2010 року № 344-П її було звільнено із займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов правильного висновку про незаконність даного звільнення, оскільки позивачка безперервно хворіла з 17 грудня 2009 року до 15 квітня 2010 року, тобто менше, ніж чотири місяці підряд.
У той же час, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову про зміну формулювання причини звільнення з п. 5 ч. 1 ст. 40 на ч. 3 ст. 38 КЗпП не відповідають обставинам справи.
За правилами ст. 115 КЗпП України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, заробітна плата виплачується працівникам регулярно, в робочі дні, у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у найблищий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Порушення відповідачем вказаних правових норм об"єктивно підтверджується розрахунковими листками позивачки за жовтень-листопад 2009 року, січень-травень 2010 року, випискою із здійснених банківських операцій за період з 15 лютого по 25 травня 2010 року (а.с. 23-24, 53-55, 86-88).
Зокрема, борг відповідача перед позивачкою по виплаті заробітної плати до її хвороби (17 грудня) за жовтень 2009 року становив 1340 грн. 83 коп..
У листопаді 2009 року їй було виплачено 670 грн. 41 коп. заборгованості за жовтень. На кінець місяця розмір заборгованості становив 4359 грн. 44 коп..
Улютому 2010 року ОСОБА_1 було виплачено 872 грн. 85 коп. зарплати за грудень 2009 року та 859 грн. 70 коп. за січень 2010 року.
Борг на початок лютого становив 2592 грн. 25 коп., а на кінець місяця - 4 953 грн. 64 коп..
На кінець березня 2010 року за відповідачем рахувався борг по заробітній платі в розмірі 2052 грн..
Позивачка звільнена із займаної посади 20 квітня 2010 року. Станом на 17 травня 2010 року за відповідачем рахувалася заборгованість по заробітній платі в сумі 5 542 грн. 78 коп..
Таким чином, відповідачем допущено порушення вимог ст. 115 КзпП України
08 квітня 2010 року ОСОБА_1 подала заяву про її звільнення з роботи з 14 квітня 2010 року за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Зазначених вимог закону Державне підприємство "Служба міжнародних автомобільних перевезень" не виконало, у зв"язку з чим рішення суду підлягає зміні.
Розмір моральної шкоди визначено правильно.
Оскільки позивачка відмовилася від позовних вимог про стягнення заборгованості грошової компенсації за невикористані 17 днів щорічної відпустки в сумі 727 грн. 77 коп., провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
З іншими позовними вимогами ОСОБА_1 у встановленому порядку не зверталася.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313-316 ЦПК України на підставі ч. 3 ст. 38, 115 КЗпП України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року змінити.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади начальника сектору статистичної звітності та підготовки персоналу управління по роботі з персоналом за ст. 40 п. 5 КЗпП України - незаконним.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ст. 40 п. 5 на ст. 38 ч. 3 КЗпП України з 19 квітня 2010 року шляхом видачі відповідачем наказу та внесенням відповідних виправлень у її трудову книжку.
Стягнути з Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" в користь ОСОБА_1: вихідну допомогу на підставі ст. 44 КЗпП України в розмірі 6864 грн. 66 коп..
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості грошової компенсації за невикористані 17 днів щорічної відпустки в сумі 727 грн. 77 коп. закрити у зв"язку з відмовою ОСОБА_1 від позову.
У решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя: Шимків С.С.
Судді : Василевич В.С.
Демянчук С.В.