Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

11 січня 2011 року Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі  головуючого судді                           Яременко І.В.

                     при секретарі                           Анохіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці справу за

позовом         ОСОБА_1

         до         ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                       ОСОБА_4, Управління  державної служби охорони

                       при Головному управлінні МВС України в Донецькій області

                 про          визнання переміщення незаконним, скасування наказів та відшкодування  

                                 моральної шкоди, …                              

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління  державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області про визнання переміщення незаконним, скасування наказів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалено, оформлено та підписано суддею в нарадчої кімнаті в єдиному примірнику.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

                                               Суддя        

                                                                                             Справа №2- 266/2011

                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 січня 2011 року Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі  головуючого судді                           Яременко І.В.

                     при секретарі                           Анохіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці справу за

позовом         ОСОБА_1

         до         ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                       ОСОБА_4, Управління  державної служби охорони

                       при Головному управлінні МВС України в Донецькій області

                 про          визнання переміщення незаконним, скасування наказів та відшкодування  

                  моральної шкоди

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління  державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області про визнання переміщення незаконним, скасування наказів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працює у відповідача –Управління ДСО при ГУМВС України в Донецькій області з 1995 року на посаді старшого інспектора канцелярії, 07.07.2010р. наказом № 355 о/с вказаного відповідача її було переміщено в інший структурний підрозділ на підставі ч.2 ст. 32 КЗпП України, а вранці  09.07.2010 року до її відома було доведено зміст наказу. У первинному витягу з наказу було зазначено, що її переміщено в інший структурний підрозділ УДСО області –Ворошиловський МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області в межах її спеціальності та кваліфікації, зі збереженням усіх існуючих істотних умов праці, обумовлених укладеною з нею трудовою угодою з посиланням на ч.3 статті 32 КЗпП України. Потім, на її думку, частину 3 було виправлено на частину 2 статті 32 КЗпП України. 20.07.2010 року вона отримала витяг із зазначеного наказу про переміщення за частиною 2 ст.32 КЗпП України. Від підпису про ознайомлення з наказом про переміщення вона відмовилась, оскільки вважає, що відповідач УДСО при ГУМВС України в Донецькій області в особі ОСОБА_2 фактично зробив її переведення на інше місце роботи без її згоди на це, а не переміщення, попередньо не обговоривши з нею це питання. Крім того, вважає підстави її переміщення зазначені в наказі № 355 о/с від 07.07.2010 року, а саме: «виходячи з наявних інтересів виробництва, з метою запобігання конфліктів на грунті неприязних відносин, які фактично блокують роботу канцелярії УДСО області та вкрай негативним чином впливають на загальні результати діяльності Управління, враховуючи думку колективу УДСО…»такими, що не відповідають дійсності, оскільки вона сумлінний працівник, а її скривдили, провели збори колективу на предмет її переміщення, зібрали підписи працівників Управління з цього приводу не повідомивши її. Вважає, що діями відповідача УДСО при ГУМВС України в Донецькій області їй нанесено моральну шкоду, яка виразилася у незаконному її переміщенні, в зв'язку з чим вона знаходилася у стресовому стані,  вона та члени її родини морально страждали, моральну шкоду вона оцінює в 600 000 грн. Просить визнати неправомірним та скасувати наказ № 355 о/с від 07.07.2010р. щодо її  переміщення в інший структурний підрозділ та стягнути моральну шкоду в розмірі 600 000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та підтвердила обставини викладені в позовної заяві, просила визнати неправомірним та скасувати наказ № 355 о/с Управління ДСО при ГУМВС України в Донецькій області від 07.07.2010р. щодо її  переміщення в інший структурний підрозділ та стягнути моральну шкоду в розмірі 600 000 грн.

Представник відповідачів Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, начальника Управління ДСО ОСОБА_2, начальника служби внутрішніх розслідувань управління ОСОБА_4, виконуючого обов’язки начальника Управління ОСОБА_3 –ОСОБА_5, який діє на підставі довіреностей, в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що переміщення ОСОБА_1 здійснено в інтересах виробництва. Конфлікти, на які позивачка весь час провокувала усіх оточуючих, практично блокували роботу канцелярії. Постійні скарги в усі мислимі і не мислимі інстанції негативним чином впливали на імідж установи УДСО. Приймаючи рішення керівництво Управління ДСО при ГУМВС України в Донецькій області врахувало думку трудового колективу, який в переважній своїй більшості більше не бажав працювати з ОСОБА_1, вимагаючи вжити термінових заходів щодо припинення розвернутої нею компанії з дискредитації працівників УДСО при ГУМВС України в Донецькій області. Наказ від 07.07.2010 року за № 355 о/с враховує усі приписи частини другої статті 32 КЗпП України і навіть більше: ОСОБА_1 переміщена на інше робоче місце м.Донецьку, їй, коли вона до неї приступить, буде доручена робота у межах її спеціальності і кваліфікації, обумовленої трудовим договором, обсяги якої значно менші. Позивачці збережені усі істотні умови її праці. Нове робоче місце за своїм оснащенням значно виграє в порівнянні з попереднім. При цьому посада - старший інспектор і усі умови трудової угоди залишились незмінними, фактично ОСОБА_1 має «пересісти з-за одного столу до іншого», отже відбулося саме переміщення на інше робоче місце в порядку частини другої статті 32 КЗпП України, для якого не потрібна згода ОСОБА_1 Наказ від  07.07.2010 року за    № 355 о/с  видано начальником УДСО при ГУМВС України в Донецькій області в межах наявних повноважень у спосіб передбачений законодавче, законні права позивача не були порушені, тому не існує правових підстав для визнання наказу неправомірним. Частина 3 статті 32 КЗпП України як підстава переміщення ОСОБА_1 була зазначена лише у витягу з наказу внаслідок описки зробленої в проекті наказу, разом з тим редакція зазначеного наказу свідчить про використання саме частини другої статті 32 КЗпП України.  Крім того, у зв`язку з тим, що трудові права позивачки відповідачами порушені не були,  тому підстав для стягнення моральної шкоди немає. Просить відмовити  позивачці в задоволенні позову.

Відповідач –начальник Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення з проханням відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за необґрунтованістю (арк.с. 74-76).

Відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилися, надавши суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності за участі їх представника ОСОБА_5, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (арк.с. 133-136).

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають по наступних підставах.

Згідно із частиною 2 статті 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості у межах спеціальності, кваліфікації чи посади обумовленої трудовим договором.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно із наказом № 11 від 21.03.1995 року працює з 22.03.1995 року по теперішній час в Управлінні Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області на посаді старшого інспектора канцелярії (арк.с.39).

Наказом по особовому складу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області від 07.07.2010 року за № 355 о/с, виходячи з наявних інтересів виробництва, з метою запобігання конфліктів на грунті  неприязних відносин, які фактично блокують роботу канцелярії УДСО області та вкрай негативним чином впливають на загальні результати діяльності Управління, враховуючи думку колективу УДСО області, згідно з частиною 2 статті КЗпП України переміщено старшого інспектора канцелярії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ УДСО області –Ворошиловський МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області у межах її спеціальності та кваліфікації, зі збереження усіх існуючих істотних умов праці, обумовлених укладеною з ОСОБА_1 трудовою угодою (арк.с.31-36).   

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 р. №9 не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості у межах спеціальності, кваліфікації чи посади обумовленої трудовим договором. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

В судовому засіданні встановлено, що приймаючи рішення керівництво Управління ДСО при ГУМВС України в Донецькій області врахувало думку трудового колективу, який в переважній своїй більшості більше не бажав працювати з ОСОБА_1, вимагаючи вжити термінових заходів щодо припинення розвернутої нею компанії з дискредитації працівників УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, про що свідчать звернення колективу Управління ДСО при ГУМВС України в Донецькій області  до начальника Головного управління МВС України в Донецькій області, до начальника Департаменту ДСО при МВС України, до міністра внутрішніх справ України (арк.с. 81-83).

Крім того, актом перевірки Територіальної Державної інспекції праці в Донецькій області від 13 вересня 2010 року встановлено, що усі свої зобов’язання перед ОСОБА_1 УДСО при ГУМВС України в Донецькій області виконувало належним чином (арк.с. 40-45).

Висновком службового розслідування, проведеного на вимогу прокуратури міста Донецька, Головним Управлінням МВС України в Донецькій області, ініційованими за зверненням ОСОБА_1 спростовуються усі наведені нею у позові обставини безпідставного переміщення та порушення фінансово-господарської діяльності з боку керівного та інспекторського складу УДСО (арк.с. 46-53).

Таким чином, аналізуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що переміщення позивачки проведено на законних підставах та підстав про скасування Наказу по особовому складу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області від 07.07.2010 року за № 355 о/с немає.

Згідно із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з вищенаведеного, в судовому засіданні не встановлено, що діями чи бездіяльністю відповідачів позивачці спричинено моральну шкоду, тому позивачці у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди у сумі 600 000 грн. необхідно відмовити.   

На підставі викладеного, ч.2 ст.32, ст. 237-1 Кодекса законів про працю України, п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 р. №9, і, керуючись ст.ст.15, 57, 209 ЦПК України,

                                              в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління  державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області про визнання переміщення незаконним, скасування наказів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки.

                                         Суддя