Красилівський районний суд Хмельницької області

_____________________________________________________________________________

Справа №: 1-41/11

П О С Т А Н О В А

15.02.2011  року

Красилівський  районний  суд  в складі: судді   Красняка  В.І., при секретарі   Федченко Л.В., за участю  прокурора  Розізнаної О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Красилові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, з середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, судимої вироком Красилівського районного суду  від 25.12.2009 року за ст.ст.366 ч.1, 358 ч.3, 190 ч.2, ч.4 ст. 27 ч.1 ст.366, 70 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посаду голови ФГ „Олімп” строком на 3 роки, звільненої  від основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, не заміжньої, у вчиненні  злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3 , 358 ч.3 , 364 ч.2 , 366 ч.2 КК України,

                   встановив:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3 , 358 ч.3 , 364 ч.2 , 366 ч.2 КК України.

          Прокурор в своїй доповіді щодо можливості призначення справи до судового розгляду заявив про можливість призначення справи до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання прокурора  про призначення справи до судового розгляду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 2491 КПК України  підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228 - 232 КПК при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду.

З п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції” слідує, що  відповідно до вимог статті 2491 КПК підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228 - 232 КПК при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним; коли в обвинувальному висновку відсутні дані про місце перебування обвинувачених, коли в обвинувальному висновку не зазначені докази, що зібрано у справі, і доводи, висунуті кожним з обвинувачених на свій захист, з результатами їх перевірки; коли в обвинувальному висновку немає посилань на аркуші справи; коли до обвинувального висновку не долучені передбачені законом додатки тощо.

Під викладенням в обвинувальному висновку доказів, що підтверджують обвинувачення, та доказів, отриманих у результаті перевірки доводів обвинувачених на свій захист, розуміється посилання не тільки на джерела доказів, але й наведення короткого їх змісту, оскільки за вимогами статті 65 КПК доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному і матеріалам кримінальної справи, а саме, згідно ксерокопії паспорту (т.2 а.с. 115) і форми №1 (т.2 а.с.125) ОСОБА_1 є уродженкою с. Великі Зозуленці Красилівського району Хмельницької області та зареєстрованою по АДРЕСА_2,  а в резолютивній частині обвинувального висновку вказано, що обвинувачена є уродженкою с. Великі Зозулинці того ж району, де і проживає по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.278).  Разом з тим в характеристиці  за підписом  Великозозулинецького сільського голови  (т.2.а.с.124) записано, що ОСОБА_1 без реєстрації проживає в АДРЕСА_1.  Як вбачається з підписки про невиїзд (т.2, а.с. 108), яку в обвинуваченої відібрав слідчий 18.11.2010 року, ОСОБА_1   вказала, що проживає по АДРЕСА_1, тобто в населеному пункті, який в Красилівському районі відсутній.

Наведене свідчить, що в обвинувальному висновку відсутні точні дані про місце перебування обвинуваченої.

Згідно вимоги довідка про судимість (т.2 а.с. 127-128) видана на ОСОБА_1, яка народилася в с. Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області,  проживає  по АДРЕСА_1. Згідно ксерокопії паспорту (т.2 а.с. 115) і форми №1 (т.2 а.с.125) ОСОБА_1 є уродженкою с. Великі Зозуленці Красилівського району Хмельницької області та зареєстрованою по АДРЕСА_2.

Наведене свідчить про те, що вказані  в вимозі слідчого відомості про судимість обвинуваченої не відповідають її паспортним даним, а за паспортними даними  відомості про судимість вказаної в них особи  слідчим не бралися.

В обвинувальному висновку немає всіх посилань на аркуші справи, в яких містяться  пояснення осіб, що підлягають виклику в судове засідання (а.с.288).

В обвинувальному висновку не зазначені докази на підтвердження того, що  документи про працевлаштування  та доходи  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 виготовлені власноручно обвинуваченою.

Обвинувачення ОСОБА_1, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним та суперечливим.

Так, обвинувачуючи ОСОБА_1  в тому, що  вона шляхом обману громадян та зловживаючи довірою  посадових осіб Хмельницької філії АБ „Факторіал- банк”  заволоділа  кредитними коштами вказаного банку  в розмірі 65000 гривень, слідчий  в обвинувальному висновку одночасно стверджує, що  посадові особи Хмельницької філії АБ „Факторіал- банк”  кредитні кошти на суму 55000 гривень видали не обвинуваченій, а для ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7  на підставі укладених з цими особами  кредитних договорів.  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 добровільно передали обвинуваченій  одержані в зазначений в обвинувачені спосіб  кошти в розмірі 55000 гривень,  потерпілими від дій   ОСОБА_1 не визнані.

В обвинувальному висновку не зазначено, кому і які саме завідомо підроблені документи про працевлаштування  та доходи  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 в приміщенні Хмельницької філії АБ „Факторіал- банк” подала ОСОБА_1.

Також слідчим не вказано, які дії та документи, пов’язані з оформленням в Хмельницькій філії АБ „Факторіал- банк”  зазначених в обвинувачені кредитних договорів вчиняли та надавали безпосередньо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7.

Викладене обвинувачення ОСОБА_1  за ст. 190 ч.3 КК України  в частині одержання кредитних коштів в сумі 10000 гривень від ОСОБА_7 (т.2. а.с.264,280)  не відповідають показанням вказаного свідка  (т.2.а.с. 271-272), в яких записано, що після  укладення кредитного договору він грошових коштів в банку не отримував.

Викладене обвинувачення ОСОБА_1  за ст. 190 ч.3 КК України  в частині одержання кредитних коштів в сумі 10000 гривень від ОСОБА_3 (т.2. а.с. 280)  не відповідають показанням вказаного свідка  (т.2.а.с.273), в яких записано, що після  укладення кредитного договору він грошових коштів в банку не отримував.

Викладене обвинувачення ОСОБА_1  за ст. 190 ч.3 КК України  в частині одержання кредитних коштів в сумі 10000 гривень від ОСОБА_5 (т.2. а.с. 281)  не відповідають показанням вказаного свідка  (т.2.а.с. 274), в яких записано, що після  укладення кредитного договору він грошових коштів в банку не отримував і ОСОБА_1 їх не передавав.

Викладене обвинувачення ОСОБА_1  за ст. 190 ч.3 КК України  в частині одержання кредитних коштів в сумі 10000 гривень від ОСОБА_4 (т.2. а.с. 280)  не відповідають показанням вказаного свідка  (т.2.а.с. 275), в яких записано, що після  укладення кредитного договору вона грошових коштів в банку не отримувала і ОСОБА_1 їх не передавала.

Викладене обвинувачення ОСОБА_1  за ст. 190 ч.3 КК України  в частині одержання кредитних коштів в сумі 10000 гривень від ОСОБА_6 (т.2. а.с. 282)  не відповідають показанням вказаного свідка  (т.2.а.с. 276), в яких записано, що йому нічого не відомо про   укладення кредитного договору, він грошових коштів в банку не отримував і ОСОБА_1 їх не передавав.

Викладене обвинувачення ОСОБА_1  за ст. 190 ч.3 КК України  в частині одержання кредитних коштів в сумі 10000 гривень від ОСОБА_2 (т.2. а.с. 279)  не відповідають показанням вказаного свідка  (т.2.а.с. 276), в яких записано, що після  укладення кредитного договору вона грошових коштів в банку не отримувала і ОСОБА_1 їх не передавала.

Вказуючи в обвинувальному висновку  на протокол огляду документів, довідок про доходи, довідки про працевлаштування та доходи  осіб, які укладали кредитні договори  (т.2, а.с. 277), як на  докази, що підтверджують обвинувачення, слідчий не  наводить короткого їх змісту.

Вказані порушення при складанні обвинувального висновку, правильність яких повинен перевірити прокурор, суд вважає суттєвими, оскільки вони виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку.

З викладених підстав суд повертає справу прокурору для усунення виявлених вищевказаних порушень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.249 1 КПК України, суд в нарадчій кімнаті

                   постановив :

          Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст. 190 ч.3 , 358 ч.3 , 364 ч.2 , 366 ч.2   КК України  повернути прокуророві м. Хмельницького для усунення виявлених порушень.

          Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 залишити попередній – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На постанову про повернення справи прокурору може бути подана апеляційна скарга прокурором протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя   В. І. Красняк