24.01.2022

Справа № 664/361/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року                                                м. Олешки Херсонської області

Цюрупинський районний суд Херсонської області області

у складі: головуючого судді Сіденко С. І.,

при секретарі Скорик Н. С.

за участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олешки Херсонської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа виконавчий комітет Олешківської міської ради про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку землекористування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що після смерті свого батька ОСОБА_6 вона стала власником ѕ (три четвертих) часток спадкового майна яке складається з 56/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, розташованого в АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 квітня 2014 року. Своє право власності вона зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.04.2014 року, номер запису 5491602. Відповідач її рідний брат ОСОБА_5 , який також став спадкоємцем ј частки спадкового майна після смерті батька не дає їй можливості вільно користуватись спадщиною. На цьому підґрунті у них виникли певні суперечки які неможливо врегулювати мирно та добровільно. Відповідно до рішення виконкому Цюрупинської міськради №80 від 17.04.2000 року спадкодавцю ОСОБА_6 відповідно до його частки в будинку, було виділено в користування земельну ділянку площею 599 кв. метрів. 22.03.2000 року встановлено межу між землекористувачами. Просила суд визначити та виділити їй реально у власність ѕ часток спадкового майна, що складається з 56/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, розташованого в АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 квітня 2014 року. Визначити порядок землекористування земельною ділянкою на якій розташоване спадкове майно, призначити по справі судову будівельно - технічну експертизу. Витребувати з БТІ Цюрупинського району інвентарну справу №2168. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представниками відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подані письмові заперечення на позов в яких вважають позовні вимоги необґрунтованими, вважають, що свідоцтва про право на спадщину видані з порушенням закону, позивач не має законних прав на спадщину, відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, позивач навмисно збільшила спадкову масу, технічний паспорт на будинок є підробленим, просили відмовити в задоволенні позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 помер, ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27лютого 2017 року залучені до участі у справі правонаступники померлого - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . 27лютого 2017 року  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до  ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та скасування державної реєстрації права власності, посилаючись на недобросовісні дії ОСОБА_1 щодо отримання та надання технічної документації, яка стала підставою для включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю, яким був їхній дід - батько відповідачки та їх покійного батька. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27березня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом. Ці вимоги об`єднані в одне провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа виконавчий комітет Олешківської міськради про виділення в натурі частки із майна, що є спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою у справі №664/361/16-ц. 15 березня 2018 року позивач за первісним позовом уточнила позовні вимоги, просила суд: визначити та виділити їй реально у власність 168/400 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 квітня 2014 року; визначити порядок користування земельною ділянкою з урахуванням рішення №80 від 17.04.2000 року виконкому Цюрупинської міськради; а також ставила питання про призначення судової експертизи та витребування з БТІ матеріалів інвентарної справи. У зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2018 року встановлено коло спадкоємців померлої ОСОБА_8 , які фактично вже є учасниками даного процесу. ОСОБА_1 - позивачем за первісним позовом, було заявлено клопотання про призначення по справі судової будівельно - технічної експертизи для вирішення питань визначення ринкової вартості частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побудових будівель і споруд, поділу спірного житлового будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2019 року у вищезазначеній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідачами будо подано заперечення на призначення судової будівельної експертизи, подано апеляційну скаргу на ухвалу від 31.10.2019 р., яка Постановою Херсонського апеляційного суду від 10.03.2020 року залишена без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишена без задоволення. Після надходження до суду висновку судової будівельно-технічної експертизи ухвалою від 20.10.2020 р. провадження у справі поновлено. 04.02.2021р. позивачкою заявлено клопотання про згоду з висновком експерта, підтримку позовної вимоги та проведення розгляду справи по суті без її участі. Від відповідачів заяв чи клопотань щодо висновків експертизи до суду не надходило. 25.01.2021 р. позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду заяву про забезпечення позову по даній справі шляхом накладення арешту на спірну частину 56/100 в межах частки 168/400 номер запису про право власності 5491602 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; до набрання чинності рішення по справі за зустрічним позовом. Ухвалою Цюрупинського районного суду від 27.01.2021 р. в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, постановою Херсонського апеляційного суду від 24.06.2021 року зазначена ухвала скасована, постановлено нову, якою заяву про забезпечення позову задоволено частково: вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження належної їй частки у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити та пояснили суду, що позивач згодна на виділ в натурі її частки у спаковому майні за першим варіантом, запропонованим у висновку судової будівельно – технічної експертизи. Зустрічний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в їх задоволенні відмовити, просили зустрічний позов задовільнити.

Представник третьої особи подав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, покладаються на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, ознайомившись з висновком судової будівельно-технічної експертизи, суд встановив наступне. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 05.05.2004 р. Після його смерті відкрилась спадщина на 56/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, розташованого в АДРЕСА_1 . Спадщину прийняли його діти позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 . Позивач стала власником ѕ (три четвертих) часток зазначеного спадкового майна відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 28 квітня 2014 року за заповітом від 28.03.2000 р. Своє право власності вона зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.04.2014 року, номер запису 5491602. Відповідач ОСОБА_5 став спадкоємцем ј частки спадкового майна після смерті батька, про що видано свідоцтво про право наспадщину від 28.04.2014 р., посвідчене державним нотаріусом Цюрупинської державної нотаріальної контори Кіріченко А.В., зареєстровано в реєстрі за № 122, державна реєстрація права власності проведена 28.04.2014 р. індексний № 21029258. Отже позивачу та відповідачам (правонаступникам померлого позивача ОСОБА_5 ) на праві спільної часткової власності належить 56/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право власності від 03 лютого 1954 року належав будинок за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією зазначеного свідоцтва. Згідно договору дарування від 06 червня 1975 року ОСОБА_6  подарував ОСОБА_5 , а останній прийняв у дар 44/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1 . Будинок має жилу площу 56,9 кв.м. та розташований на земельній ділянці площею 1609 кв.м.. В постійне користування обдарованому згідно поверхового плану надається: кімнати1-5,1-9, сіни 1-11, коридор 1-10,1-12 кладова, 1-4 кухня та половина колодязя. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.04.2014 року, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 успадкувала 3/4 частини з 56/100 частин домоволодіння. Отже доля ОСОБА_1 зменшена та становить 168/400 від 56/100 у з в`язку з отриманням обов`язкової долі спадкоємцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому доля у спадковому майні збільшилась на відповідну частку у його правонаступників.

Своє право на виділ частки в натурі Позивач обгрунтовує ч. 1 ст. 364 ЦК України.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові від 03.04.2013р. (справа № 6-12цс13), згідно якої якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до статей 355, 356ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників .

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом та враховується, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється; при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 Про ідентифікаю об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них.

Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» на вирішення справи про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частку будинку з самостійними виходами (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення.

Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як видно з постанови ВС України у справі № 6-12цс13, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. п. 6, 7 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц вказано, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. 

Виходячи з планування і розмірів приміщень, встановленого фактичного порядку користування будинком та земельною ділянкою експерт в висновку судової будівельно- технічної експертизи № 86/19 від 19.10.2020 р. запропонував чотири технічно-можливі варіанти розподілу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з компенсацією за відступ від частки та один можливий варіант порядку користування земельною ділянкою за першим варіантом поділу будинку.

При вирішенні даного спору судом враховується, що позивачу на праві власності належить 168/400(42/100) частини житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вищезазначений житловий будинок є спільною частковою власністю сторін, проте між ними відсутня домовленість щодо порядку володіння та користування цим будинком, враховуючи висновок експерта, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, обравши варіант поділу, який більш наближений до рівності часток співвласників, не потребує внесення змін в несучі конструкції будинку та лише за яким можливо встановити порядок користування земельною ділянкою, максимально наближений до встановленого фактичного порядку користування будинком та земельною ділянкою. З урахуванням позовних вимог, обставин справи, норм матеріального права та пояснень сторін, суд дійшов висновку, що поділ будинку в натурі слід провести за першим варіантом, відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 86/19 від 19.10.2020 року з урахуванням часток у праві власності співвласників житлового будинку. При цьому, суд враховує, що перший варіант поділу будинку, запропонований експертом відповідає найбільш ефективному використанню нерухомого майна сторонами, найменшому відхиленню від ідеальних часток співвласників, такий поділ надає можливість користування кожним із співвласників своєю частиною окремо що відповідає вимогам закону та роз`ясненням, які містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

Суд не приймає повідомлені відповідачами  обставини і підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  та  судом відхиляються з огляду на таке. Суд не може погодитися з доводами відповідачів – позивачів за зустрічним позовом  про відсутність правовстановлюючого документу на будинок, оскільки з наданої до суду державним нотаріусом копії спадкової справи №378/2004 на 83 арк. належним чином прошитої та завіреної держаним нотаріусом вбачається, що на підставі свідоцтва на право власності на будову від 03.02.1954 року ОСОБА_6 належало домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з одного житлового будинку та колодязя . Також з зазначеної спадкової справи, а саме з свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 на підставі статті 1241 ЦК України є спадкоємцем на 1/4 частку зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з 56/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого виконавчим комітетом Цюрупинської районної ради депутатів трудящих 03.02.1954 року, зареєстровано в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації за №2168. Інших, 3/4 частки, після смерті ОСОБА_6 успадкувала ОСОБА_1 , , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.04.2014 року. Обидва свідоцтва про право на спадщину містять наступний опис: взагалі житловий будинок стіни глиняні, загальною площею 98,5 кв.м. , житловою площею 56,9 кв. м. літ. А. При ньому є кухня, стіни глиняні літ. «Б», гараж стіни черепашник літ. В., літній душ стіни дерев`яні літ. Г., сарай стіни черепашник літ. Д, сарай стіни глиняні літ. Є, туалет стіни дерев`яні літ. Ж, колодязь №1, огорожа №2, ворота №3. При цьому житлова площа будинку 56,9 кв.м. зазначена як у договорі дарування, так і свідоцтвах про право на спадщину. Проте, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.12.2015 року, житлова площа змінена на 26,2 кв.м. за рахунок житлової прибудови збудованої згідно рішення виконкому Цюрупинської міськради №89/6 від 30.03.1978 року .Проте як у сукупності наявних доказів ( копії договору дарування, копії рішення №89/6 від 30.03.1978 року, яким дозвіл на прибудову надавався ОСОБА_5 ) так і питань, які ОСОБА_1 запропонувала поставити перед експертом, при виділі своєї частки остання не ставить питання про виділ їй тих приміщень, які надавалися за договором дарування у постійне користування ОСОБА_5 , та які останній за життя прибудував, побудував відповідно до дозвільних документів. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються виділу тієї частки успадкованого майна, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а отже є безпідставними доводи відповідачів – позивачів за зустрічним позовом що позивач ОСОБА_1 , спадкові права якої вони взагалі не визнають, має намір при виділі належній її частки отримати майно, яке належало їхньому батькові ОСОБА_5 , а не спадкодавцеві ОСОБА_6 . Крім того, як вбачається з витягу з рішення виконкому Цюрупинської міської ради від 17.04.2000 року №80, ОСОБА_5 надана земельна ділянка площею 470 кв.м., згідно 44/100 частин будинку за адресою АДРЕСА_1 , залишивши в користуванні ОСОБА_6 8 599 кв.м.. Отже, ОСОБА_5 мав на праві власності за договором дарування відповідну частку в житловому будинку з визначеними приміщеннями та для її обслуговування окрему земельну ділянку, яка виходячи з витягу із рішення виконкому Цюрупинської міської ради народних депутатів №84 від 20 квітня 1994 року була передана йому безоплатно у приватну власність. Таким чином, судом встановлено, що при визначенні порядку користування земельною ділянкою, яка знаходилася у користування спадкодавця ОСОБА_6 експертом було враховано вищенаведене набуте за життя ОСОБА_5 право землекористування.

Щодо доводів відповідачів про неврахування спадкових прав їх батька ОСОБА_5 після смерті їх матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд зазначає настпне:

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. За положеннями ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Разом з тим, питання зменшення долі ОСОБА_1 внаслідок фактичного прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері ОСОБА_9 за наявності договору дарування частки житлового будинку з визначеними для користування приміщеннями та окремою земельною ділянкою, позивачами за зустрічним позовом не порушувалося та не доводилося, оскільки ними взагалі не визнається право позивача за первісним позовом на спадкування. Право позивача на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, встановлено законом і не потребує попереднього узгодження з іншими співвласниками чи надання позивачем доказів, які б підтверджували технічну можливість виділення зі спільного нерухомого майна відокремлених частин будинку з самостійними виходами, оскільки такі докази можуть бути предметом дослідження і вирішення відповідної судової експертизи. В ході проведення експертизи було перевірено, чи потребує вказане перепланування втручання в несучі конструкції будинку та/або інженерні системи загального користування, а, відповідно, чи потребують вони отримання відповідних документів, що дають право на їх виконання, які саме переобладнання та перепланування необхідно провести для виділення позивачу відокремленої частини будинку.

Варіант поділу будинку відповідає Державним будівельним нормам, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Запропонований експертом перший варіант поділу будинку не передбачає значних переобладнань з втручанням в несучі конструкції будинку, крім демонтування перегородки, влаштування дверних блоків.

Позивач заявляє вимоги про проведення фактичного виділу майна із відступленням від ідеальних часток, а саме, відповідно до часток, які перебувають у кожного із сторін у фактичному користуванні. Заперечень щодо такого виділу від відповідачів не надходило, оскільки відповідачі взагалі не визнають майнове право позивача на спадкове майно.

Водночас суд вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 грошової компенсації в розмірі 13 371,00 гривень грн. за зменшення їх часток у праві власності в спірному домоволодінні та збільшення частки ОСОБА_1 у вартості всього домоволодіння до 46/100 частин.

Також відповідачі будь-яких пропозицій щодо варіантів виділу майна не надали, клопотань про проведення експертизи не подавали, не скористалися своїм правом та не подали суду висновок експерта з даного питання, складений на їх замовлення. При цьому було подано низку клопотань, що безпосередньо стосуються дослідження правомірності виготовлення технічної документації, та її чинності. Вказані клопотання судом залишені без розгляду, оскільки питання правомірності виготовлення та чинності технічної документації на спірний будинок не були предметом розгляду справи. В основу проведення експертизи покладно технічний паспорт на будинок від 1975 року, в якому не враховані добудови, в тому числі і самочинно збудовані. Також жодним судовим рішенням не встановлено недійсності зазначених правовстановлюючих документів, зокрема технічного паспорту на спірний будинок, згідно якого було проведено судову будівельно – технічну експертизу. Відповідачами не надано переконливих доводів щодо незаконності висновку експертизи від 19.10.2020 року та не заявлено клопотань щодо проведення іншої експертизи.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні спору.

Предметом спору є саме виділ частки зі спільної сумісної власності. Отже клопотання відповідачів - позивачів за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, оскільки предметом розгляду справи не є встановлення дійсності або нечинності правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, і заявлені позовні вимоги за первісним позовом вирішуються з урахуванням вказаних вище норм матеріального права, зокрема статті 370 ЦК України, яка наділяє співвласника правом на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Оскільки предметом спору є саме виділ частки зі спільної сумісної власності, а отже і клопотання відповідачів - позивачів за зустрічним позовом стосовно чинності технічної документації на будинок не підлягають задоволенню, оскільки предметом розгляду справи не є встановлення дійсності або нечинності правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно.

Таким чином, враховуючи, що перший варіант, запропонований експертом, з урахуванням згоди позивача та відсутності обґрунтованих заперечень відповідача, найбільш відповідає розміру належної сторонам частки у спадковому майні, даний варіант розподілу житлового будинку з господарськими спорудами на думку суду не ущемляє законні інтереси когось із співвласників та не позбавляє їх можливості користуватися своєю частиною будинку. Крім того, згідно висновку судового експерта при даному варіанті виділу, можлива експлуатація приміщень житлових будинків та господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості та можливий варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою. Передбачені окремі входи, роздільне електропостачання, газопостачання, опалення, водопостачання, каналізація. Подальша експлуатація даних об`єктів: житлового будинку та господарчих споруд, як окремих об`єктів нерухомого майна, можлива, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі.

Хоча відповідачі не зверталися до суду з вимогою про виділ в натурі їх частки у майні, яке є спільною частковою власністю, однак, в даному випадку, в зв`язку з задоволенням вимоги позивача про виділ в натурі його частки та припинення права спільної часткової власності спільна власність відповідачів не зберігається. Оскільки, у разі виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, стосовно особи, майно якої виділено в натурі, спільна власність припиняється, але зберігається щодо інших учасників спільної власності, які не бажають реалізовувати право на виділення своїх часток із спільного майна, якщо їх залишається більше двох, в іншому випадку і часток не існує. Відтак, право спільної власності відповідачів також припиняється з виділенням в їх власність відповідної частини майна.

Відповідно до ч.3 ст.364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, про підставність позовних вимог про виділення позивачу у власність частку спільного майна, що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та припинення її права спільної часткової власності на це майно.

Щодо вимог за зустрічним позовом судом встановлені наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно достатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідност. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст. 1218 Цивільного кодексу Українивизначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Заст. 1297 Цивільного кодексу Українивстановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

28.03.2002 року ОСОБА_6 було складено заповіт, яким він заповідав все належне йому майно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 05.05.2004 р. Після його смерті відкрилась спадщина на 56/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, розташованого в АДРЕСА_1 . Спадщину прийняли його діти позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 . Позивач стала власником ѕ (три четвертих) часток зазначеного спадкового майна відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 28 квітня 2014 року (реєстровий № 180) за заповітом від 28.03.2000 р. Своє право власності вона зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.04.2014 року, номер запису 5491602. Відповідач ОСОБА_5 став спадкоємцем ј частки спадкового майна після смерті батька, про що видано свідоцтво про право наспадщину від 28.04.2014 р., посвідчене державним нотаріусом Цюрупинської державної нотаріальної контори Кіріченко А.В., зареєстровано в реєстрі за № 122, державна реєстрація права власності проведена 28.04.2014 р. індексний № 21029258. Отже позивачу та відповідачам (правонаступникам померлого позивача ОСОБА_5 ) на праві спільної часткової власності належить 56/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право власності від 03 лютого 1954 року належав будинок за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією зазначеного свідоцтва.

28.04.2014 року державним нотаріусом були видані два свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які були зареєстровані в реєстрі за № 180 та № 122.

Відповідно до статті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно достатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 посилаються на те, що вона взагалі не мала права на спадкування, при цьому заповіт, на підставі якого видано свідоцтво ними не оспорювався, питання про усунення ОСОБА_1 від спадкування не порушувалося, інших підстав, передбачених законом не наведено і не підтверджено доказами. Позивачі за зустрічним позовом ставлять питання про визнання свідоцтва про право на ѕ частини спадкового майна ОСОБА_1 , при цьому не оспорюють свідоцтво про право на ј частину спадкового майна ОСОБА_5 . До нотаріуса з заявами про внесення змін до вказаних свідоцтв не звертались.

Згідно з п. 4.14 вказаного Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Під час розгляду справи було встановлено, що державний нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на підставі заяви останньої на доданих до неї документів.

Крім того, суд ураховує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року № 916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право наспадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане,не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Пунктом 27 Постанови ПленумуВерхового СудуУкраїни №7від 30.05.2008«Про судовупрактику усправах проспадкування» роз`яснено, що у відповідності до ст.1301ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб може бути самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними (постанова ВС від 11.12.2019 у справі № 414/811/17).

Таким чином, суд встановив, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_1 , станом на час розгляду цієї справи у суді не порушує прав позивачів за зустрічним позовом, тому суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів за зустрічним позовом не знайшли підтвердження під час судового розгляду, з огляду на що зустрічний позов не підлягає задоволенню. Враховуючи, що позивачами за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що видачею оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 були порушені їх права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.04.2014 року, виданого ОСОБА_1 .

Відповіднодо частини 3статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права,обтяження речових прав, внесені до Державного реєстр прав,не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, щодо позовних вимог зустрічного позову про скасування державної реєстрації речового права ОСОБА_1 на спадкове майно, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації речових прав є свідоцтва про право на спадщину, які видані нотаріусом та не визнані судом недійсними.

Оскільки суд дійшов висновку про ззадоволення первісного позову та відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, понесені судові витрати слід стягнути з відповідачів – позивачів за зустрічним позовом відповідно до вимогст. 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.     

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати пов`язані із залученням експертів та проведення експертизи (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Позивачем ОСОБА_1 при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн., та понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: на проведення судової інженерно-технічної експертизи № 86/19 у розмірі 8989,20 грн. які підлягають стягненню з Відповідачів на її користь з врахуванням задоволення заявлених позовних вимог за первісним позовом.

Щодо скасування заходів забезпечення позову: відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись Конституцією України, ст. ст.12, 13, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, ЦПК України, ст. 356,  358, 364, 367, 1267,1296,1297,1301 ЦК України, п.7, 8 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок" від 04 жовтня 1991 року №7, Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справах про спадкування`від 30травня 2008року №7, Порядком вчиненнянотаріальних дій нотаріусами України, ст.6Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод ст.ст.  10,  12,  13,  81,  141,  200,  206,  259,  263,  264,  265,  268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України суд –

                                               ухвалив:

Первісний позов - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа виконавчий комітет Олешківської міської ради про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку землекористування - задовольнити.

Поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 86/19 від 19.10.2020 року за першим варіантом, з урахуванням часток у праві власності співвласників житлового будинку:

А) виділити в натурі на праві власності ОСОБА_1 з часткою 3/4 з 56/100 (168/400) наступні приміщення та споруди: в житловому будинку літ. «А»: приміщення коридору 1-1 площею 6,2 кв.м.; приміщення житлове 1-2 площею 13,7 кв.м.; приміщення кухні 1-4 площею 13,7 кв.м.; приміщення коридору II площею 9,9 кв.м.; літ. «Б» Кухню; літ. «В» Гараж; літ. «Г» Сарай; літ. «Д» Сарай; літ. «Є» Сарай; літ. «Ж» Туалет; літ. «З» Літній душ; №1 Колодязь з пробоєм 1/2 частина; №5 Огорожа(ворота) 1/2 частина; №3 Огорожа 14,21 м; №2 Басейн Ѕ Колодязь інженерних мереж 1/2 частина; Всього ОСОБА_1 з часткою 3/4 з 56/100 (168/400) виділити приміщення та споруди загальною вартістю 157693 грн., що на 13371 грн. більше від ідеально приналежної вартості та становить у загальній вартості частини домоволодіння арифметичну частку 82/100 частини, а у вартості всього домоволодіння 46/100 частин.

Б) виділити в натурі на праві власності співвласникам з часткою 54/400 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 наступні приміщення та споруди: в житловому будинку літ. «А» житлове приміщення 1-3 площею 13,1 кв.м.; №1 Колодязь з пробоєм 1/2 частина; №5 Огорожа(ворота) 1/2 частина; №3 Огорожа 6,09 м; №2 Басейн 1/2 частина; №6 Колодязь інженерних мереж 1/2 частина; Всього співвласникам з часткою 54/400 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 виділити приміщення та споруди загальною вартістю 34736 грн., що на 13371 грн. менше від ідеально приналежної вартості та становить у загальній вартості домоволодіння арифметичну частку 18/100 частин, а у вартості всього домоволодіння 10/100 частин.

До отримання кожним із співвласників технічних умов з постачання комунальних послуг (електропостачання, гозопостачання та ін.) вказані мережі та лінії постачання комунальних послуг залишаються у спільному користуванні співвласників.

Розділ горища в житловому будинку провести по вертикальній проекції відповідно до розподілу приміщень житлового будинку.

Здійснити переобладнання житлового будинку відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 86/19 від 19.10.2020 року за першим варіантом експертизи, згідно з яким:

- ОСОБА_1 виконати роботи по ізолюванню виділеної їй частки житлового будинку, які не пов`язані із зміною несучих конструкції житлового будинку, – закласти віконний проріз з приміщення 1-2 до приміщення 2-7; закласти дверний проріз з приміщення 1-4 до приміщення 1-3.

- Співвласникам з часткою 54/400 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 виконати роботи по ізолюванню виділеної йом Виконати дверний проріз у приміщенні 1-3 для приєднання до приміщень, що відносяться до 44/100 частини.

Встановити порядок користування земельною ділянкою площею 598,5 кв.м., наданою для обслуговування 56/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 - виділивши у користування кожному із співвласників житлового будинку

- ОСОБА_1 з часткою 3/4 з 56/100 (168/400) виділити в користування окрему ізольовану земельну ділянку зальною площею 449,25 кв.м. на якій розташовані об`єкти нерухомості, що їй виділяються відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 86/19 від 19.10.2020 року за першим варіантом (на графічному додатку 2 ця ділянка позначена світло-сірим кольором). Прохід на земельну ділянку передбачено з боку АДРЕСА_1 , через існуючу хвіртку.

- Співвласникам з часткою 54/400 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виділити в користування окрему ізольовану земельну ділянку площею 149,25 кв.м. на якій розташовані об`єкти нерухомості, що йм виділяються відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 86/19 від 19.10.2020 року за першим варіантом (на графічному додатку 2 ця ділянка позначена темно-сірим кольором). Прохід на земельну ділянку передбачено з боку АДРЕСА_1 , через територію земельної ділянки, що знаходиться у них в користуванні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 грошову компенсацію за перевищення частки у праві власності в сумі 13 371,00 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн., та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: на проведення судової інженерно-технічної експертизи № 86/19 у розмірі 8989,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, шляхом подання скарги до апеляційного суду Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживанняХерсонська АДРЕСА_1

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом1: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом 2 : ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2

Відповідач за первісним позовом 3 : ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2022 року о 15.00 год.

       Суддя                                                                                 С.І.Сіденко