Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.

    суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.

                 з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,

                                   позивача                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Радивилівського районного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської сільської ради Радивилівського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Радивилівського районного суду від 13 січня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Козинської сільської ради Радивилівського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за безпідставністю.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що саме з 20 по 30 вересня 2005 року він мав намір звернутися в нотаріальну контору із заявою про прийняття батьківської спадщини, яка відкрилася 30 березня 2005 року. Проте з 20 вересня по 30 жовтня 2005 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Дубенській міській лікарні, про що суду було надано відповідну довідку. За таких обставин місцевий суд необґрунтовано відмовив йому у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, суд без заяви відповідача у справі незаконно застосував позовну давність до його вимоги.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення по суті його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що спадщина після смерті батька позивача відкрилася 30 березня 2005 року. Позивач до нотаріуса із заявою про прийняття цієї спадщини не звертався. На час смерті спадкодавця з ним разом не проживав.

До суду із даним позовом ОСОБА_1 звернувся 7 грудня 2010 року, або більше як через п’ять з половиною років з дня відкриття спадщини. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадкового майна після смерті батька, позивач посилався лише на своє перебування з 20 вересня по 30 жовтня 2005 року на стаціонарному лікуванні у Дубенській міській лікарні. Інших поважних причин пропуску зазначеного строку суду не навів.

За таких обставин суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, прийшов до цілком правильного висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Разом з тим, частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Крім того, відповідно до правил глави 19 ЦК України позовна давність стосується випадків, коли йдеться про захист порушеного права, яке заперечується іншою особою.

З матеріалів ж даної справи вбачається, що відповідач позов ОСОБА_1 визнав та застосувати строк позовної давності суд не просив.

Крім того, для прийняття спадщини чинним ЦК України встановлений не строк позовної давності, а зовсім інший, спеціально передбачений для цього матеріальним законом шестимісячний строк, протягом якого спадкоємець може прийняти спадщину.

Застосування позовної давності до випадків, коли йдеться про строки прийняття спадщини, чинним ЦК України не передбачено. Відповідно до правил ч. 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк на прийняття спадщини з поважної причини, то суд за його позовом може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тому з урахуванням викладеного посилання місцевого суду в ухваленому рішенні на позовну давність з його тексту підлягає виключенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Радивилівського районного суду від 13 січня 2011 року частково змінити, виключивши з його тексту посилання на позовну давність.

В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                                                                                              

Судді: