КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 06.12.2007                                                                                           № 38/245

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Панасюк Л.Х,, дов. № 86 від 26.11.2007 року

 від відповідача1: не з'явився

 від відповідача 2: не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "КБ "Національний стандарт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.10.2007

 у справі № 38/245  

 за позовом                               ВАТ "КБ "Національний стандарт"

 до                                                   Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

                                                  Спільне Українсько-Югославське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ясен-Україна"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  розірвання договору та стягнення збитків в сумі 57600 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 року у справі№ 38/245 позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Національний стандарт” (далі-позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та Спільного українсько - югославського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Ясен-Україна” (далі - відповідач 2) про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 57 600 грн. задоволено частково.

Розірвано договір про співробітництво від 21.01.2004 року, укладений між позивачем,  відповідачем 1 та  відповідачем 2.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача 1 на користь позивача державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 29,50 грн.

Стягнуто з відповідача 2 на користь позивача державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 29,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 03.10 2007 року у справі № 38/245 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі; витрати по сплаті державного мита покласти на відповідачів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.2007 року.

14.11.2007 року скаржником було надіслано обґрунтування до апеляційної скарги.

Відзиви на апеляційну скаргу відповідачами суду не надані.

В судове засідання 15.11.2007 року з'явився представник скаржника. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, тому, відповідно до ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.12.2007 року.

В судове засідання 06.12.2007 року з'явився представник скаржника. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності їх представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до статуту позивача, Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Національний стандарт" є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Славутич" (протоколи загальних зборів акціонерів від 03.04.1993 року  №1, №3 від 06.12.2006 року).

19.06.2002 року між правопопередником позивача та відповідачем 2 був укладений договір застави №54, відповідно до якого Відповідач 2 в забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором №54 від 19.06.2002 року у вигляді своєчасного повернення отриманих в кредит коштів, в сумі       150 000 грн., відсотків за користування ними та виконання інших зобов'язань, що випливають з кредитного договору, передає в заставу позивачу належні йому товари в обороті, які вказані в додатку №1 до цього договору.

21.01.2004 року між правопопередником позивача, відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір про співробітництво, відповідно до п.1.1 якого сторони беруть на себе зобов'язання діяти спільно з метою погашення частини заборгованості по наданому банком відповідачу 2 кредиту за кредитним договором №54 від 19.07.02 року.

Відповідно до п.1.2 договору співробітництво сторін за цим договором полягає у наданні позивачем з відома та за погодженням відповідача 2 належних цьому спільному товариству меблів, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача і є частиною заставленого за кредитним договором №54 від 19.07.02 року майна, у розпорядження відповідача 1 для їх реалізації і погашення за рахунок цього продажу зазначеного кредитного боргу.

В п.1.3 договору зазначено, що порядок передачі меблів визначається за домовленістю сторін і оформляється відповідним актом прийому-передачі з зазначенням дати, виду і кількості переданих меблів, за підписами відповідальних за це осіб-представників сторін.

Згідно із п. 2.2 договору відповідач 1 має право узгодження з іншими учасниками договору всіх питань щодо отримання меблів відповідача 2 для їх реалізації на умовах, зазначених в п.1.3 цього договору. Після отримання меблів самостійно здійснює послідуючу їх реалізацію на власних виробничих площах або іншим способом. Не пізніше наступного дня після реалізації відповідної кількості цих меблів відповідач 1 зобов'язаний перераховувати на позичковий рахунок відповідача 2, що знаходиться у банку позивача, кошти виручені від їх продажу для погашення кредитного боргу відповідача 2. Відповідач 1 повинен не допускати у процесі отримання та реалізації меблів дій, внаслідок яких іншим учасникам договору можуть бути нанесені матеріальні збитки, а у разі їх нанесення відшкодувати їх у повному обсязі. Сторони погоджуються, що відповідач 1 у разі неможливості реалізації отриманих для цього меблів з об'єктивних причин, повертає їх для подальшого відповідального зберігання у відповідача 2 у належному стані.

Відповідно до п. 2.3.1 договору позивач зобов'язаний своєчасно надавати за домовленістю відповідачів меблі з відповідального зберігання для реалізації на умовах визначених п.1.3.

Згідно з актом прийому-передачі майна № 2 від 28.01.2004 року правопопередник позивача передав, а відповідач 1 прийняв для реалізації наступні товарно-матеріальні цінності:

1. шафа з двома дверима (синьо-жовтого кольору) в упаковці в кількості шістдесят одна штука (без фурнітури і штанги для одягу);

2. задні стінки до шафи з двома дверима в кількості шістдесят одна штука;

3. комплект фурнітури до шаф з двома дверима в кількості сорок п'ять штук.

Актом прийому-передачі заставного майна від 21.01.2004 року правопопередник позивача передав, а відповідач 1 прийняв для реалізації наступні товарно-матеріальні цінності:

1.крісла коричневі великі в кількості двох штук;

2.диван бежевого кольору "Експрес" в кількості однієї штуки.

Згідно з актом прийому-передачі майна від 17.06.2004 року правопопередник позивача передав, а відповідач 1 прийняв для реалізації кушетку коричневу в кількості однієї штуки.

Відповідно до акту прийому-передачі майна № 4 від 16.11.2004 року правопопередник позивача передав, а відповідач 1 прийняв для реалізації шафу  чотирьох дверну з дзеркалами в розібраному виді в кількості однієї штуки.

Відповідачем 2 позивачу був направлений лист, в якому відповідач 2 повідомив, що на даний час товар не реалізований. У зв'язку з тим, що відповідач 1 припинив свою діяльність, відповідач 2 просив позивача забрати товар.

Позивач звертався до відповідача 1 з листом від 05.12.2005 року, в якому просив повідомити про стан переданого відповідачу 1 майна та хід виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору про співробітництво від 21.01.04 року. У випадку реалізації майна, позивач просив протягом 5 днів з моменту отримання цього листа перерахувати кошти отримані від його реалізації на відповідний рахунок

06.01.2006 року позивачем була направлена вимога відповідачу 1 щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором про співробітництво від 21.01.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 на вказані вище листи позивача не відреагував, відповіді не направив, кошти на рахунок не перерахував.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань за укладеним договором щодо реалізації заставленого майна відповідача 2, позивач був позбавлений тих коштів, на які розраховував при укладенні спірного договору, що є істотною умовою порушення відповідачем 1 укладеного договору.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про розірвання договору про співробітництво є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору про співробітництво відповідач 1 повинен не допускати у процесі отримання та реалізації меблів дій, внаслідок яких іншим учасникам договору можуть бути нанесені матеріальні збитки, а у разі їх нанесення відшкодувати їх у повному обсязі.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було б порушено (упущена вигода). Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків доказується кредитором.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1 завдані позивачеві невиконанням умов укладеного договору збитки в розмірі 57 600 грн., що є вартістю переданого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, ні договором про співробітництво, ні актами прийому-передачі не визначено вартості майна, що передається позивачем відповідачу 1 для подальшої його реалізації.

Більше того, п. 2.1.3 договору про співробітництво передбачено, що відповідач 1 спільно з відповідачем 2 визначає у кожному конкретному випадку вартість меблів, призначених для продажу, у тому числі при необхідності їх оцінки (уцінки) у зв'язку з втратою товарного виду, що сталась до передачі на відповідальне зберігання.

Як вбачається з відзиву відповідача 2 на позовну заяву, передане позивачем майно не було знищено або пошкоджено, а було повернуто відповідачем 1 відповідачу 2, і останній не заперечує проти його повернення позивачеві.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу у задоволенні позову в частині стягнення збитків в розмірі 57 600 грн., оскільки ним не доведено понесення збитків у спірному розмірі саме внаслідок невиконання відповідачем 1 умов укладеного договору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

 

 

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 року у справі № 38/245 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Національний стандарт” без задоволення.

2.Матеріали справи № 38/245 повернути до Господарського суду міста Києва.

    

 Головуючий суддя                                                                       

 

 Судді                                                                                         

 

 11.12.07 (відправлено)