ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
04.12.2007 |
Справа №2-23/13018-2007А |
за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (96153, АР Крим, Джанкойський район,АДРЕСА_1),
до відповідача Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.Дзержинського,30),
про визнання нечинним рішення,
суддя Г.М.Іщенко
при секретарі Лауман Ю.С.
представники:
Від позивача - ОСОБА_2 - представник, дов. від 25.10.2007р.ВЕХ №228695,
Від відповідача - Казанцева З.Т. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 09.01.2007р. №2,
Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання нечинним рішення №0005362303 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 8477,50грн. за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, (аркуш справи 5).
Відповідач позов не визнав за мотивами, викладеними у запереченнях на позов, (аркуш справи 22).
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд
встановив :
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
05.05.2007р. Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим проведено перевірку господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою:АДРЕСА_2, який належить позивачу, про що складений акт від 05.05.2007р., (аркуш справи 7).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення №0005362303 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 8477,50грн. за порушення пунктів 1,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», (аркуш справи 6).
Перевірки порядку проведення розрахунків із споживачами за готівкові грошові кошти здійснюються органами державної податкової служби відповідно до статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
Згідно частини 4 статті 16 Закону планові і позапланові перевірки осіб, які використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України, зокрема відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до пункту 4 статті 10, пункту 2 статті 11 Закону, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що перевірка господарської одиниці - магазину, в якому здійснює свою господарську діяльність позивач, проходила на підставі відповідних посвідчень в рамках повноважень, даних Законом України «Про державну податкову службу в Україні», що свідчить про її законність.
Повноваження відповідача по застосуванню фінансових санкцій за порушення у сфері розрахунків, передбачені статтями 15, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відсутність актів законодавства, які б більш детально регулювали порядок перевірки використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій не може бути перешкодою для застосування фінансових санкцій, встановлених вказаним Законом.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для застосування фінансових санкцій.
Актом перевірки від 05.05.2007р. встановлено, що позивач не провів розрахункову операцію на суму 3,80грн. (за пляшку пива «Арсенал») через реєстратор розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
За порушення вказаного обов'язку пунктом 1 статті 17 вказаного Закону встановлена відповідальність у вигляді штрафу в 5-кратному розмірі вартості проданих товарів. По справжній справі це становить 19,00грн. (3,80грн.х5).
Також перевіркою встановлений факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. На місці проведення розрахунків знаходилася сума 1712,00грн., а у денному звіті реєстратора розрахункових операцій зазначена сума в розмірі 16,50грн. Тобто, невідповідність становить 1691,70грн.(1712,00-16,50-3,80).
Згідно пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
За порушення вказаного обов'язку статтею 22 того ж Закону передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій в 5-кратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність. Фінансова санкція за дане порушення становить 8458,50грн. (1591,70 х 5).
Під місцем проведення розрахунків Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» законодавець розуміє місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти.
Посилання позивача на знаходження коштів, за якими виявлена невідповідність, у касі платника єдиного податку, а не у касі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, є неспроможними, оскільки сума коштів у розмірі 1712,00грн., що знаходилися на місці проведення розрахунків, підрахована власноруч реалізатором ОСОБА_2, яка підписала акт інвентаризації.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 1,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через доведеність відповідачем достатніх доказів, підтверджуючих факти вчинення позивачем зазначених порушень.
Суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8477,50грн. згідно спірному рішенню №0005362303 від 08.05.2007р. є правомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджені відповідачем.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки від 05.05.2007р., як доказ у справі, одержано згідно із законом.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом приймається акт перевірки від 05.05.2007р., як доказ встановлення фактів порушення позивачем пунктів 1,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і ще із тих підстав, що висновки, викладені у акті перевірки, підтверджені відповідними доказами. Такими доказами є акт інвентаризації готівкових коштів і денний звіт реєстратора розрахункових операцій.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач надав докази, що підтверджують факти, викладені в акті перевірки від 05.05.2007р. (факт не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та факт незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій) , що послужили підставою до винесення спірного рішення, документально спростував надані позивачем вимоги, що є підставою для відмови позивачу у позові.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 04 грудня 2007р.
У повному обсязі постанову складено 07 грудня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.