27.01.2011
Справа № 22ц-14/2011р. Головуючий у першій
інстанції Нестерук В.В.
Категорія 44 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Зотова В.С., Птіціної В.І.,
при секретарі: Одажиу Л.І.,
за участю: позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 29 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ДП КРЕП № 9 про визнання таким, що втратив право користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перепон в користуванні житлом та визнання їх такими, що втратили право користування житлом,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ДП КРЕП № 9, у якому просила визнати останнього таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи вимог тим, що відповідач не проживає у зазначеній квартирі більш ніж п’ять років, покинувши її добровільно. Витрат по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг ОСОБА_4 не несе. Перешкоди у проживанні на даній житловій площі відповідачу позивачем не створювалися.
ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, поклавши на ОСОБА_3 обов’язок видати йому ключі від квартири та не чинити йому перешкоди у користуванні цим майном; визнати ОСОБА_6, ОСОБА_7 з особами, які залежать від них (неповнолітніми дітьми), такими, що втратили право користування квартирою за зазначеною адресою.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що через перешкоди, що чиняться ОСОБА_3, позивач за зустрічним позовом позбавлений можливості користуватися житловим приміщенням. Також вказує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи зареєстрованими за адресою цієї квартири, фактично у ній не проживають.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 29 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволений частково. Постановлено усунути ОСОБА_4 перепони в користуванні житлом за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язавши ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити перепон в користуванні житлом ОСОБА_4 та віддати йому ключ від цієї квартири. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам матеріального та процесуального права та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та залишення без задоволення вимог ОСОБА_4
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживав у спірній квартирі понад шість місяців через перешкоди, що чинилися йому з боку позивача.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З матеріалів справи, зокрема з Довідки КП «КРЕП № 9» № 349 від 08 лютого 2008 року видно, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох ізольованих кімнат та належить Севастопольській міській державній адміністрації. Головним наймачем цієї квартири, являється зареєстрований за її адресою відповідач по справі ОСОБА_4 Також окрім цієї особи у квартирі зареєстровані ОСОБА_3, колишня дружина відповідача, шлюб із якою розірвано у 1991 році (Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1), доньки наймача ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та його онуки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15 (а.с.7,56)
Вказана квартира була виділена ОСОБА_4 під час проходження військової служби на склад сім’ї із чотирьох осіб: відповідача, його дружини ОСОБА_3, і доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення засідання житлової комісії військової частини 95105 від 28 травня 1990 року(а.с.5)
З 2002 року ОСОБА_4 у зазначеній вище квартирі постійно не проживає, що підтверджуються обставинами, викладеними у зустрічній позовній заяві ОСОБА_4, у якій вказано, що у 2002 році через непорозуміння із позивачем він у квартирі постійно не проживає та з цього часу користується нею епізодично.
Крім того, постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 жовтня 2007 року, яка набрала чинності 26 жовтня 2007 року, ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у дохід держави. Також з цієї постанови вбачається, що адресою фактичного проживання відповідача являється АДРЕСА_2, що не являється ідентичним з адресою його реєстрації (а.с.123).
Комунальні послуги у період з 2002 року по час звернення ОСОБА_3 до суду із відповідним позовом відповідач не сплачував, що підтверджуються наданими позивачем копіями квитанцій, оформлених на її ім’я, про сплату електроенергії та комунальних послуг за період з липня 2005 року по листопад 2007 року (а.с.23-40).
До того ж Командиром Військової частини А 1051 МОУ та Адміністрацією ДУ-1 Євпаторійського КЕЧ району на ім’я ОСОБА_4 направлялись повідомлення, згідно яким у відповідача у 2003 році виникла заборгованість за сплату квартплати та електроенергії у розмірі 2 736 грн. та у 2005 році – заборгованість за сплату квартплати та комунальних послуг у розмірі 3 457 грн. 39 коп. (а.с.111).
Виселившись із квартири у добровільному порядку, відповідач спроб вселитися у спірне приміщення з метою постійного проживання не здійснював, у 2004 році уклав шлюб з іншою особою, до липня 2007 року ні в органи міліції, ні до суду зі скаргами не звертався, питання про розподіл або розмін квартири не ставив, із зустрічними позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням звернувся до суду тільки у березні 2008 року(а.с.178).
Доводи ОСОБА_4 про те, що позивач чинила йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть, оскільки ОСОБА_3 здійснила зміну замків на вхідної двері квартири тільки у лютому 2008 року, тобто після того як звернулася до суду із відповідним позовом. Крім того зазначені дії були обумовлені противоправною поведінкою ОСОБА_4, із скаргами на яку позивач неодноразово зверталася до Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі (а.с.101, 103, 104).
Також, колегією суддів не може бути прийнятий до уваги як доказ, що свідчить про постійне проживання відповідача у житловому приміщенні, факт укладення ОСОБА_4 із КП «КРЕП № 9» Договору про надання послуг по утриманню будинків та при будинкових територій від 10 жовтня 2007 року, оскільки ці обставини мали місце після звернення позивача до суду із позовом(а.с.46).
Отже і квитанції, що надані відповідачем про сплату квартплати за жовтень-листопад 2007 року, лютий 2008 року у не свідчать про несення зазначеною особою витрат по утриманню квартири за період з 2002 року до липня 2007 року, зокрема за попередні шість місяців до звернення ОСОБА_3 із позовом до суду (а.с.72,73,78).
Звертаючись у березні 2008 року із зустрічними позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом покладення на ОСОБА_3, обов’язку надати ключі від вхідної двері квартири, замок на якої був змінений позивачем у лютому 2008 року, та не чинити перешкоди у подальшому, вимог про вселення у це житлове приміщення ОСОБА_4 не заявляв, що свідчить про відсутність у цієї особи наміру постійного проживання у спірній квартирі.
Отже, не проживаючи у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців без поважних причин та не маючи наміру постійного проживання у неї, ОСОБА_4 втратив право користування житловим приміщенням.
Пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, допитаних у суді першої інстанції за клопотанням відповідача не відносяться до періоду непроживання цієї особи у спірній квартирі з 2002 року по липень 2007 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції викладене оцінив неправильно та дійшов необґрунтованого висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_3 без задоволення, та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 щодо усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом покладення на позивача обов’язку надати ключі від вхідної двері квартири та не чинити перешкоди у її користуванні.
Таким чином, рішення суду ухвалено із порушенням вимог матеріального закону та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом.
Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 29 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ДП КРЕП № 9 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1, поклавши на ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити перешкоди в користуванні житлом ОСОБА_4 та віддати ключі від цієї квартири, скасувати, в цій частині постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.С.Зотов
В.І.Птіціна