ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
УХВАЛА
15.02.11 Справа № 9/172б.
Суддя Кірпа Т.С., розглянувши матеріали за заявою
кредитора – Приватного підприємця ОСОБА_1,
м. Антрацит Луганської області
до боржника - ВАТ “Шахта “Фащівська” ДП ДХК «Луганськвугілля»,
смт. Фащівка Перевальського району Луганської області
Про банкрутство
без виклику представників
в с т а н о в и в:
Кредитор –Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Антрацит Луганської області, подав до суду заяву від 07.02.2011. (вхідний по канцелярії від 15.02.2011. №18-716/11) про приведення у відповідність зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" мирову угоду, затверджену господарським судом Луганської області 25.12.2003 № 9/172б.
Розглянувши матеріали справи та заяву із доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті вказаної вище заяви та доданих до неї матеріалів, як такої, що не може бути предметом судового розгляду з огляду на наступне.
Ухвалою від 25.12.2003. № 9/172б суд затвердив мирову угоду від 03.12.2003., укладену між кредиторами та боржником, скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів та припинив провадження у справі.
Пунктом 3.9.6 Роз'яснень Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК).
У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Слід зауважити, що провадження у справах про банкрутство має істотні відмінності від суто позовного провадження. Провадженню у справах про банкрутство притаманне застосування специфічних способів захисту та особлива процедура. Процесуальні правовідносини, що складаються у такому провадженні, характеризуються специфічністю складу суб’єктів, юридичного змісту, об’єкту та юридичних фактів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 №2343-ХІІ Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції Закону від 30.06.1999 №784-ХІV), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство»).
Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосовуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Порядок і умови укладення мирової угоди, а також правові наслідки її невиконання викладені в розділі IV Закону про банкрутство.
Затверджена судом мирова угода є не тільки окремою судовою процедурою банкрутства, але й правочином у розумінні приписів ст.202 Цивільного Кодексу України.
Оскільки мирова угода є правочином, сторони такої угоди не позбавлені права вимагати виконання зобов‘язань, що виникли з угоди, навіть по закінченні строку її дії.
Згідно з приписами п.5 ст.39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду, у тому числі, у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Вищого господарського суду України від 26.04.05 № Б/40/41/04, кредитори, вимоги яких були відновлені у зв‘язку з розірванням мирової угоди, мають право звертатись зі своїми майновими вимогами до боржника в межах позовного провадження, або в межах іншої справи про банкрутство цього ж боржника.
Коли ж умови мирової угоди не виконуються боржником і коли така угода не розірвана, то тоді у кредитора виникає право вимагати оплати боргу на загальних підставах, тобто через позовне провадження.
Враховуючи зазначене, в прийнятті даної заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 1 ст. 62, ст. ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в:
1.В прийнятті заяви відмовити.
2.Матеріали заяви на "15" аркушах повернути заявнику.
Суддя Т.С. Кірпа