ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301    

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2011Справа №5002-16/6201-2010

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта» (02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б. ідентифікаційний код  33631780)

До відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 26 981,72  грн.

Суддя ГС АР Крим М.О. Білоус

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача  - не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1   про стягнення з відповідача  основного боргу у  розмірі 14 080,58 грн. Крім того, позивач просить стягнути   пеню у сумі  1475,81 грн., 3 % річних   у розмірі  1078,00 грн.,  17% штрафу у розмірі 2459,97 грн., 50% річних  у розмірі 6743,48 грн. та  інфляційні  втрати у сумі  1143,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті поставленого на його адресу  товару за договором дистрибуції № 0807/9-Д10 від 08.06.2009 р., через що заборгованість Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1  перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта» складає 14080,58 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

Заявою від 01.02.2011  року позивач зменшив  розмір позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача  26 959,32 грн., з яких  сума основного боргу – 14080,58 грн., пеня у сумі  1436,80 грн., 8% річних у сумі 1085,06 грн., 17% штрафу у розмірі 2393,69 грн., 50% річних у розмірі 6781,13 грн. та  інфляційні  втрати у сумі  1182,06 грн. (а.с.31-32)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17  інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. №  01-8/2351).

Позивач  у судове  засідання  15.02.2011р. не з’явився, однак 10.02.2011р.  надіслав на адресу суду докази про направлення заяви про зменшення позовних вимог на адресу відповідача. Вказані докази були залучені судом до матеріалів справи.

Раніше, позивач у судовому засіданні 01.02.2011р. підтримував зменшені позовні  вимоги у сумі 26  959,32 грн.

Відповідач у судове  засідання жодного разу не з’явився, письмовий відзив на позов не  надав, про час та місце розгляду  справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить особистий підпис у поштовому повідомленні (а.с.26)

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за  наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи,  додатково надані документи, заслухавши пояснення  позивача, суд              

ВСТАНОВИВ :

08.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта»   (Підприємство) та Суб’єктом підприємницької діяльності  Васьковим Ігорем  Васильовичем   (Дистриб’ютор) був укладений договір дистрибуції  №0807/9-Д10, пунктом 1.1.  якого передбачено, що Підприємство    зобов’язується   передати, а Дистриб’ютор  прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки передбачені договором (а.с.11-16)

Згідно з п. 1.2 Договору ціни, асортимент та кількість продукції, що передається, зазначаються в Специфікаціях, прас-листах, та /чи  накладних, що є невід’ємними частинами даного Договору.

Перехід права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження товару  відбувається в момент  приймання – передачі продукції від Підприємства Дистриб’ютору, що оформлюється ц порядку визначеному діючим законодавством (підписання видаткових накладних, актів приймання – передачі, тощо) (п.1.3 Договору)

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що усі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного договору  вважаються  такими, що створені на підставі  та в межах даного договору, навіть при відсутності  вказівки на даний договір  в самій накладній.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна на продукцію оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку  в специфікації та/або накладній, та/або рахунку-фактурі.

Як вказано у п.4.5. Договору, розрахунок за продукцію Дистриб’ютор  зобов’язаний провести не пізніше семи  календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних, відповідно до п.1.3. та п.7.3. Договору.

Згідно з п.8.1. Договору, він набирає законної сили з моменту його підписання сторонами  і діє протягом  одного  року, а в частині зобов’язань – до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта»  був поставлений відповідачу товар на суму 14 470,48 грн., що підтверджується

видатковою  накладною № ТД-0028907   від 17.11.2009р. на суму 1285,08 грн.(а.с. 18)

видатковою  накладною № ТД-0028908   від 17.11.2009р. на суму 4465,86 грн.(а.с. 19)

видатковою  накладною № ТД-0031440   від 21.12.2009р. на суму 8719,54грн. (а.с. 17)

Як вказує позивач у письмових поясненнях по справі від 01.02.2011р (а.с.34)  відповідачем була здійснена  часткова сплата на суму 6000,00 грн., однак у призначенні платежу відповідач не вказував за яку саме накладну він здійснює сплату, крім того, він мав заборгованість за іншими накладними, які не є предметом спору по дійсній справі,  а тому  ТОВ «Торговий дім  «Дольче Віта» здійснено зарахування вказаної суми самостійно за інші видаткові накладні, а частина суми у розмірі 389,90 грн. була зарахована як  часткова сплата за накладною від № ТД-0028907   від 17.11.2009р.

Таким  чином, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта» складає 14 080,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Крім того,  суд приймає до уваги гарантійний лист, в якому СПД Васьков І.В. гарантує здійснити погашення заборгованості відповідно до  наданого графіку, проте  вказаний лист  не був виконаний відповідачем  своєчасно та у повному обсязі (а.с.21)

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши  та оцінивши обставини справи, а також  наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Торговий дім  «Дольче Віта»  в частині стягнення основної суми боргу у сумі 14080,58 грн.  за договором дистрибуції № 0807/9-Д10 від 08.06.2009р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною  1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 9.2.1. Договору № 0807/9-Д10 від 08.06.2009 р. сторони передбачили, що  у випадку просторчення  розрахунків за продукцію Дистрибьютор сплачує  Підприємтсву  пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши  уточнений розрахунок пені позивача в сумі 1436, 80 грн., суд приходить до висновку щодо правильного  його обчислення.

Відповідно до ч.1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.  Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 9.4. Договору  встановлено, що за користування чужими грошовими  коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти відповідно до ч.1. ст.. 536 ЦК України у розмірі 50% річних.

Матеріали справи свідчать, що 50% річних  у сумі 6781,13  грн., згідно з доданим заяви про зменшення позовних вимог розрахунку, обчислені позивачем правомірно.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, у п.9.2.1. Договору сторони передбачили,що збитки, інфляційні та 8% річних нараховуються відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України, а у випадку затримки  оплати більше ніж 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначено  у п.4.5 Дистрибьютор  сплачує штраф у розмірі 17% від несплаченої за договором суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення річних  у розмірі 8% є обгрунтованими та є правом позивача.

Судом встановлено, що сума 8% річних у розмірі 1085,06 грн.  та інфляційні втрати у сумі 1182,06 грн. обчислена позивачем правомірно, через що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта»  про їх стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1  підлягають задоволенню.

Також, суд перевірив, що  розрахований позивачем  штраф (17%)  у сумі 2393,69 грн. здійснений обґрунтовано, оскільки відповідає положенням договору та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський  суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому  чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи статус відповідача як фізичної особи – підприємця та той факт,  що за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу нараховані 8% річних, інфляційні, проценти за користування грошовими коштами, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до  239,36 грн. та пені до 143,68 грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 23 511,87 грн., в тому числі: 14 080,58 грн. основного боргу, 143,68 грн. пені, 1085,06 грн. 8% річних  від прострочення суми, 6781,13 грн. - 50% річних за користування грошовими коштами, штраф у сумі 239,36 грн.  та 1182,06 грн. інфляційних втрат.

При цьому, суд також приймає до уваги  що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову відповідно до приписів ст..33 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта»  задовольнити частково.

2.          Зменшити розмір штрафу до 239,36 грн. та пені до 143,68 грн.

3.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім  «Дольче Віта» (02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б,  ідентифікаційний код  33631780) 23 511,57 грн., в тому числі: 14 080,58 грн. основного боргу, 143,68 грн. пені, 1085,06 грн. - 8% річних  від прострочення суми, 6781,13 грн. - 50% річних за користування грошовими коштами, штраф у сумі 239,36 грн.  та 1182,06 грн. інфляційних втрат,  а також 269,81 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.