Справа №:755/18530/23

Провадження №: 1-кп/755/230/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2024 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі дистанційного судового провадження, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12023100040003469 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 07.02.2023 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ч.2 ст.125 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України - з іспитовим строком 1 рік;

за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть питання, що вирішується.

В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва на стадії судового розгляду перебуває дане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023100040003469 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України (справа №755/18530/23, провадження №1-кп/755/230/24).

Ухвалою суду від 24.07.2024 року клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено та обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 21 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.

1.Клопотання прокурора.

В судовому засіданні прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_3 під вартою без визначення розміру застави, оскільки, на його думку, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти життя та здоров?я особи, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, відсутні тісні соціальні зв?язки, офіційно не працює. На думку прокурора, існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому протиправного діяння, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання його під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави.

2. Позиція сторін щодо заявленого клопотання.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просив суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки воно є необґрунтованим та ризики, зазначені прокурором, жодним чином не підтверджені. Просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 думку та клопотання свого захисника підтримав, просив суд відмовити в клопотанні прокурора.

ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст.331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.

ІV. Висновки та мотиви суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження нею протиправної поведінки.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєні умисного злочину проти життя та здоров?я особи, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, тісних соціальних зв?язків не має, раніше судимий.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Щодо ризику переховування обвинуваченого, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченого не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.

Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час не досліджені.

Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.

Щодо розумності строку тримання обвинуваченого під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.

Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п.70).

Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченої під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п.100).

Однак суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, обсягом доказів, які підлягають дослідженню, поведінкою учасників судового провадження, введеним в Україні воєнним станом, обставинами справи тощо.

Суд наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.

Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв`язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.

При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним і дійсним ризикам.

Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які на думку суду є наявними і достатніми для продовження тримання обвинуваченого під вартою, обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому відмовити та продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.8-11, 17, 21-22, 26, 177-178, 181, 183, 206, 284, 331, 368-369, 372, 374, 576 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 16 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-10 годині 19 вересня 2024 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1