Справа № 2а-182/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 лютого   2011 року                                                                                 смт.Томаківка Дніпропетровської області

        Суддя Томаківського районного суду  Дніпропетровської області  Кондус Л.А.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за  позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень щодо щомісячного нарахування і виплати надбавки до пенсії як дитині війни та про зобов’язання  здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

      Позивач  звернулася до суду з позовом до відповідача  управління ПФУ в Томаківському районі про  поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання неправомірними дій щодо щомісячного нарахування і виплати надбавки до пенсії як дитині війни, про зобов’язання  відповідача здійснити нарахування та виплату  недоплаченої як дитині війни 30% надбавки до пенсії від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік, за 2010 рік , і по день розгляду справи, та з подальшим таким нарахуванням.

       Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що згідно положень ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй надано статус „Дитина війни” та відповідно до ст. 6 цього Закону  встановлено щомісячну соціальну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

       Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71, яка призупиняє дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” по виплаті дітям війни 30% надбавки до пенсії. Так само з порушенням Конституції внесено зміни до ст.ст. 5,6 Закону в результаті прийняття  Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік” внаслідок чого відповідна  надбавка також не виплачувалась протягом 2008 року, що підтверджено  рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, визнавши неконституційним п. 41 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.

      Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня –380 грн., з 01 квітня –406 грн., з 01 жовтня –411 грн. Згідно ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік”  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня –481 грн., з 1 липня  -482 грн., з 1 жовтня –498 грн.  Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” прожитковий мінімум для таких осіб, становить: з 1 січня по 31 жовтня –498 грн.; з 1 листопада по 31 грудня  - 573 грн.  Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для таких осіб, становить: з 01 січня –695 грн., з 01 квітня –706грн., з 01 липня –709грн. з 1 жовтня –723 грн., з 01 грудня –734 грн.  Але відповідач  за вищевказані періоди не нараховував та не сплачував  позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Після чого позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення відповідних нарахувань пенсії за віком та виплати за 2007-2010 р.р. невиплаченої суми надбавки до пенсії.  Позивач вважає відмову відповідача у нарахуванні та виплаті   надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком незаконною і такою, що порушує його право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді надбавки (підвищення) до пенсії у розмірах передбачених діючим законодавством. Позивач зазначає, що статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Позивач також просить поновити  строки звернення до суду з даним позовом, мотивуючи  тим, що  про своє право  на 30% надбавку до пенсії позивачу стало відомо з листа відповідача.

       Відповідно до ст. 183-2 КАС України вищевказані позовні вимоги можуть бути розглянуті в скороченому провадженні без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач  повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження. Представник відповідача  у відповідний строк  надав до суду заперечення на позов.

       В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи  тим, що  відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 28.12.2007 р., дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Однак в самому Законі не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунків відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Отже, за відсутності чітко регламентованого механізму призначення пенсійних виплат, Пенсійний фонд не має права самостійно обирати методику розрахунків пенсійних виплат. Відповідач також  посилається на ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство України. Бюджет ПФУ щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже у зобов’язаннях виплатити підвищення передбачене  ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», до врегулювання цього питання на законодавчому рівні, органи ПФУ, зокрема Управління  не є належним відповідачем.

       Відповідач вказує на те, що відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»чинного з 01.01.2008 р., всім пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»проведено перерахунок пенсії, такий перерахунок з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого вищевказаним Законом, у розмірі 47,00 грн. проведено й позивачеві.   

       Суддя, дослідивши письмові докази та розглянувши матеріали даної справи, вважає, що даний позов  підлягає частковому  задоволенню з наступних  підстав.

       Позивач  має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією  паспорту та копією  пенсійного посвідчення з відповідною відміткою. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на державну соціальну  підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

       За період дії Закону, надбавку до пенсії у такому розмірі вона  не отримувала, а тому звернулася спочатку до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі із заявою про нарахування та виплату їй неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Але отримала відмову 11.11.2010 р.

      Суддя вважає дану відмову безпідставною, виходячи з наступного.

       Після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. відповідач зобов’язаний був самостійно, без будь–якого  втручання позивача, провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

     На 2007 рік статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»зупинено згідно пункту 12 ст.71 ЗУ  від 19.12.2006 р. у № 489-V з урахуванням статті 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 р., згідно якої підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни». Однак Рішенням Конституційного суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

     Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Тобто, з дня визнання Конституційним судом неконституційними норм Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність, і саме з цього часу /з09.07.2007 року/особам, які мають статус  дитини війни, поновлено право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10-рп/2008 р. визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України”  щодо викладення положень ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в новій  редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Протягом 2009 та 2010 років зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не змінювався, розмір підвищення до пенсії дітям війни не коригувався, тобто на час розгляду справи Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” не призупинено дію ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а тому відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, як визначено ст.6 цього Закону. Проте, будь-яких дій з  цього приводу відповідач не здійснював.  

      Посилання відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.08 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо виплати надбавки до пенсії у розмірах , вказаних в названій постанові є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства  та Конституції України.

       Постанова Кабінету Міністрів  є підзаконним актом і не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто видана в порушення ст.8 Конституції України, в якій зазначено принципи верховенства права. Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.    

      Також суддя вважає необгрунтованими  посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком,  невизначенність на законодавчому рівні порядку та механізму виплат у вказаному вище розмірі, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням.

      Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Тому положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обгрунтування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

      Позивач має право на звернення до суду за захистом порушеного   права та в той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

       Відповідно до положень частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.  30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину 2 ст. 99 КАС внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

      Тому чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких  строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових  відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатись спірними.    Відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

       Як вбачається з матеріалів справи адміністративний  позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за  період  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.,  з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.  і з 1 січня 2009 року по день винесення постанови суду, подано до суду 26.01.2011 р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.

       Позивачем не зазначено поважні причини, що перешкоджали їй звернутися до суду з позовом у строки, які визначено ст.ст. 99, 100 КАС України та не зазначила якими доказами це підтверджується. Як вбачається із заявлених вимог, позивач вважає, що пропущено строк з поважних причин, бо всі надбавки до пенсії відповідач повинен нарахувати і виплачувати їй самостійно та відповідно до вимог чинного законодавства, а про відповідні нарахування їй як дитині війни вона дізналася лише після подачі заяви до відповідача про перерахунок пенсії. Окрім того, зазначає також причиною пропущення строку:  похилий вік, низький рівень матеріального забезпечення, а також обмежене коло засобів масової інформації, що оприлюднили рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

       Рішення Конституційного Суду України   від 9.07.2007 р. №6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 р., рішення Конституційного Суду України   від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 було опубліковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 р. Офіційний вісник України є загальнодоступним друкованим засобом інформації для всіх громадян. Тому позивач мав дізнатись про порушення своїх прав з моменту опублікування зазначених рішень Конституційного Суду України, якими було відновлено  право на отримання надбавки до пенсії.   

      З огляду на вищевикладене, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивача з позовом, суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з  26 липня 2010 р. по день ухвалення рішення судом, з урахуванням  фактично проведених виплат за вказаний  період часу. Таким чином, позовні  вимоги позивача за період з 09.07. 2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., за   2009 р. та з 01.01.2010 р. по  25.07.2010 р.  підлягають залишенню без розгляду, в решті - відмовити.   

       Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача з дня розгляду справи в суді  здійснювати подальше щомісячне нарахування та виплату пенсії з урахуванням щомісячної соціальної надбавки  згідно зі ст.6 Закону України„Про соціальний захист дітей війни”, то в цій частині необхідно відмовити,  з огляду на наступне: відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Захист прав, свобод та інтересів осіб  є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином є неможливим прийняття судом рішення, щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє.

      Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України”  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення донарахування  перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області  є належним відповідачем по даній справі.  Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення позову суд може   прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання  відповідача вчинити певні дії.   

     Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.   

     На підставі викладеного та керуючись  рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., №19-рп від 09.09.2010 р., ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9,11,19,20,99,100,107,121,160-163,183-2 КАС України, суддя-

П О С Т А Н О В И В :

     Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Позовні вимоги в частині зобов’язання  управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та забезпечити виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, за період  часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.,  за   2009 рік, та з 01.01.2010 р. по 25.07.2010 р. -  залишити без розгляду.

    Визнати протиправною бездіяльність та  незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії  ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, за період з 26 липня 2010 року по 03 лютого  2011 року.

     Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та забезпечити виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період часу з 26 липня  2010 року по 03 лютого 2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»у розмірі різниці між 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням  фактично проведених виплат за вказаний період часу.

      В решті позовних вимог відмовити.

      Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі.    

      Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 1,70 грн., понесених нею судових витрат зі сплати судового збору.

      Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі. Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню та  може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.  

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, прийнята у скороченому провадженні,  подається  стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя:Л. А. Кондус