Справа № 2-3818/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Солом’янської районної у м. Києві Ради, треті особи: орган опіки та піклування Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності на будинок, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати за його онуком ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_5 право власності на 29/100 будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що будинок в зазначеній частці належав його бабусі -ОСОБА_6 і після її смерті дочка останньої ОСОБА_5 фактично прийняла його в порядку спадкування за законом і набула на неї право власності.
Спадкоємцями майна померлої є позивач як батько померлої та ОСОБА_2 як син померлої, на користь якого позивач відмовився від своєї частки у спадщині.
Цей будинок був зареєстрований відповідним чином у погосподарських книгах Жулянської сільської Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області і на нього було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_6
Однак після віднесення с Жуляни до м. Києва ОСОБА_6 як власниця не зареєструвала своє право власності на належну їй частину вказаного будинку в БТІ м. Києва.
Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 25.05.2001 року було визнане право власності на 71/100 будинку за ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які в подальшому передали його в порядку дарування ОСОБА_3, ОСОБА_4
На 29/100 будинку АДРЕСА_1 право власності рішенням суду не визнавалось, тому на даний час правовстановлюючі документи на дану частину будинку відсутні і після смерті ОСОБА_5 позивач немає можливості отримати через нотаріальну контору свідоцтво про право власності на цю частину будинку в порядку спадкування за законом.
Вважаючи, що ОСОБА_5 набула право власності на частину будинку на законних підставах, фактично прийнявши спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, а її син -відповідно таким же чином після неї, просить визнати за ОСОБА_2 право власності на 29/100 будинку АДРЕСА_1.
Представник відповідача та 3-я особа ОСОБА_4 проти позову не заперечували та просили розглянути справу без їх участі.
Представник органу опіки та піклування Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації та 3-я особа ОСОБА_3 позов підтримали та просили задовольнити його.
Заслухавши пояснення представника позивача, 3-х осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 25.05.2001 року було встановлено, що згідно рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради Київської області за № 496 від 24.05.1958 року на ім’я ОСОБА_7 - батька позивача надано дозвіл на будівництво жилого будинку на ділянці АДРЕСА_1, що була виділена за рішенням виконавчого комітету Жулянської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 14.05.1958 року.
Протягом 1960-1989 років забудовником був побудований житловий будинок з господарчими спорудами.
В період шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 1976 року по 1980 рік ними була самовільно зроблена прибудова до вказаного будинку. Шлюб між ними був розірваний в 1980 році. Рішенням виконкому Жулянської сільської ради від 12.03.1984 року № 32/5 та № 55/4 вказана прибудова узаконена та надано дозвіл на прийняття її в експлуатацію на ім’я ОСОБА_6 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на її ім’я.
Згідно довідки № 84 від 22.02.2000 року архівного відділу Києво-Святошинського райдержадміністрації Київської області у погосподарських книгах за 1986-1989 роки на ОСОБА_6 - бабусю ОСОБА_2 є особовий рахунок № НОМЕР_1 на житловий будинок АДРЕСА_1, за яким закріплено земельну ділянку розміром 0, 04 га, що засвідчує належність частини даного будинку ОСОБА_6 на праві власності.
Таким чином, на домоволодіння АДРЕСА_1 було відкрито особові рахунки № НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_7, № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_6.
Проте, після віднесення в 1989 році с Жуляни до м. Києва власники не зареєстрували домоволодіння в БТІ м. Києва і тому належні правовстановлюючі документи на будинок не були переоформлені.
ІНФОРМАЦІЯ_3 забудовник ОСОБА_7 помер, після його смерті в будинку залишилась проживати та успадкувала належну йому частину будинку його дружина та мати позивача - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
Після її смерті позивач та його брат ОСОБА_9 своєчасно звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, але оформити юридично своє право власності не змогли, т.я. за життя їх батьків збудована ними з відповідного дозволу та на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці частина будинку не була належним чином здана в експлуатацію та зареєстрована в БТІ.
Розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації м. Києва № 426 від 11.04.2000 року були погоджені побудовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 житловий будинок, а також господарські споруди. Весь будинок був прийнятий в експлуатацію згідно дозволу № 157 від 14.06.2000 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю ГоловКиївархітертури Київської міської державної адміністрації.
За таких обставин рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 25.05.2001 року за позивачем та його братом ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом за кожним було визнане право власності на 71/200 жилого будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.
ОСОБА_6 була залучена до участі в справі як третя особа та прибудова, що була узаконена на її ім’я, була визначена як 29/100 частин цього будинку, які згідно цього ж рішення суду складались з приміщень будинку 2-1 - веранда 10 кв. м, 2-3 - кухня 7, 0 кв. м, 2-4 - котельня 3, 2 кв. м, вбиральня під літ. «Д», з відповідною частиною споруди (огорожі), і на які її право ніхто не заперечував. Однак з самостійними вимогами про визнання права власності на свою частину будинку вона не звернулась і на вказану частину будинку її право власності залишилось не оформленим.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, після її смерті спадщину у вигляді 29/100 будинку АДРЕСА_1 прийняла її донька - ОСОБА_5, яка постійно проживала там разом зі своєю матір’ю на час відкриття спадщини та продовжувала надалі разом зі своїм сином -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживати, утримувати будинок, що об’єктивно підтверджує фактичне прийняття нею спадщини за законом після смерті матері.
В нотаріальну контору щодо оформлення спадщини вона не зверталась.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 29/100 будинку АДРЕСА_1. її спадкоємцями є її батько - позивач по справі та її син - ОСОБА_2, в інтересах якого даний позов заявлений позивачем - його опікуном, оскільки сам позивач заявив про відмову від своєї частки у спадщини на його користь, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори.
Інших спадкоємців у ОСОБА_5 немає, до нотаріальної контори ніхто, крім позивача в інтересах малолітнього ОСОБА_2, який призначений його опікуном рішенням № 40 від 28.02.2007 року виконкому Миронівської сільради Сімферопольського району АРК, не звертався і спадщину у встановленому законом порядку не приймав.
Проте при зверненні до 9-ої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом не були надані правовстановлюючі документи, які б посвідчували належність померлій її частину будинку, оскільки не були зареєстровані у БТІ м. Києва.
Згідно виготовленого БТІ м. Києва технічного паспорту станом на 13.09.2002 року (інвентаризаційна справа № 43016) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований будинок, 1958 року забудови під літ. «А», жилою площею 51, 1 кв. м. ; а також господарчі споруди: сарай під літ. «Б», погріб під літ. «В», вбиральня під літ. «Г», вбиральня під літ. «Д», споруди 1-4. Але правовстановлюючі документи на будинок в БТІ зареєстровані тільки щодо його 71/100 частини.
Тому спадкова справа в нотаріальній конторі заведена була, але свідоцтво про право на спадщину за таких обставин не виявилось можливим видати.
Враховуючи положення ст. 1268 ч 3 ЦК України про те, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку він не заявив про відмову від неї, суд вважає ОСОБА_2 таким, що має право на спадкове майно після померлої ОСОБА_5 і фактично прийняв спадщину.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 29/100 частин будинку АДРЕСА_1, 1958 року забудови під літ. «А», які складаються з наступних приміщень будинку: 2-1 - веранда 10 кв. м, 2-3 - кухня 7, 0 кв. м, 2-4 - котельня 3, 2 кв. м; вбиральні під літ. «Д», частині споруди (огорожі).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення.