Справа № 2-4059/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинені внаслідок несхожості характерів та поглядів на життєві проблеми, у зв’язку цим постійно виникають непорозуміння, сварки, тому вважає збереження шлюбу та примирення між ними неможливим, оскільки цей шлюб є лише формальністю для обох сторін.

В судове засідання позивачка не з’явилася, надавши суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи. Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву позивачки, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19.07.2003 року, від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З травня 2008 року сторони не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, тому подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаємопорозуміння та почуття любові між сторонами втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків.

Між сторонами майнового спору на даний час немає. Донька залишається проживати з матір’ю.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, т.я. відносини, що склались між подружжям, носять стійкий характер, шлюб між сторонами розпався і його збереження неможливо. При таких обставинах збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб носить формальний характер і підлягає розірванню.

Керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська 19.07.2003 року, актовий запис № 523, - розірвати.

Стягнути витрати по розірванню шлюбу в доход держави з ОСОБА_2 у розмірі 17 грн., ОСОБА_1 від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.