Справа № 2а-113/2011
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 січня 2011 року смт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Горват Н.Є., за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщика міліції Підопригора Віталія Миколайовича про визнання незаконними дій посадової особи суб’єкта владних повноважень, про визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення та про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби Кобилянської роти ДПС ДАІ прапорщика міліції УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщика міліції Підопригора Віталія Миколайовича про визнання незаконними дій посадової особи суб’єкта владних повноважень, про визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення та про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи наступним.
27 листопада 2010 року позивач рухався на власному автомобілі Міцубісі, державний номерний знак НОМЕР_1, по автомагістралі Бориспіль- Дніпропетровськ-Запоріжжя (Р-02) селом Недогарки Кременчуцького району Полтавської області та був зупинений вказаним інспектором, який повідомив позивачу, що швидкість з якою він рухався зафіксована радаром та становить 89 км/год, тобто на 29 км/год більше ніж дозволено ПДР на даній ділянці дороги.
Цього ж дня, 27 листопада 2010 року вказаною посадовою особою відносно позивача було складено протокол серії ВП № 036177 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та винесено відносно нього постанову серії ВІ № 138826 від 27.11.2010 р. в справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
Позивач вважає, що дії вказаної посадової особи щодо накладення на нього адміністративного стягнення є протиправними, тому він має намір оскаржувати їх в судовому порядку, оскільки він вказує на ймовірність допущення помилки під час процесу фіксації швидкості в зв’язку з тим, що йшов сніг і була погана видимість та слизька дорога, а рухатися за таких умов населеним пунктом зі швидкістю 89 км/год було б нерозумно та невідповідально.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, але направив до суду письмове заперечення проти позову і просить повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, при цьому зазначив про розгляд справи за його відсутності. В поданому запереченні відповідач зазначає., що дистанційний вимірювач швидкості «Радіс»входить до переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах ДАІ МВС України для виявлення та фіксування порушень ПДР затверджений наказом МВС України № 33 від 01.03.2010 року, тому вважає, що позивач дійсно порушив ПДР, та його позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом по справі встановлено факт, що 27.11.2010 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, в якому зазначено, що цього дня останній керував автомобілем марки Міцубісі, державний номер НОМЕР_1, та перевищив швидкість руху, тобто рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. На підставі вказаного протоколу 27.11.2010 року відповідачем було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 грн.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео запису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши та проаналізувавши зміст копії вищевказаної постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача, суд приходить до висновку, що він не містить прямих, беззаперечних даних вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У вказаній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено доказів, тобто будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку інспектор ДПС встановив наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і винність позивача у його вчиненні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що інспектор ДПС при складанні постанови, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, наклавши на останнього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень, не використав всіх можливих, допустимих законом засобів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та при цьому не достатньо керувався законом і правосвідомістю, у зв’язку з чим не в повному обсязі дослідив та встановив інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до винесення неправомірної постанови.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження вищевикладених обставин, а саме, що заміри на приладі «Радіс»належать саме автомобілю позивача.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, інспектор повинен був встановити і довести наявність в діях позивача складу правопорушення, елементами якого є: суб'єкт правопорушення, суб’єктивна і об’єктивна сторони.
При наявності в протоколі про адміністративне правопорушення заперечення позивача щодо порушення ним Правил дорожнього руху та відсутності в протоколі пояснень свідків або понятих, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому дана постанова підлягає скасуванню.
Доводи позивача наведені в позовній заяві не викликають сумніву і судом не знайдено доказів, якими б спростовувалися твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення зазначеного в постанові інспектора ДПС серії ВІ № 138826 від 27.11.2010 р. , а тому позов підлягає задоволенню та дану постанову слід скасувати.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення серії ВП № 036177 від 27.11.2010 р., зокрема, як зазначено вище, відповідно до ч.2 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є власне доказом в справі, а не рішенням у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, тому у задоволенні даної позовної вимоги щодо скасування протоколу, суд відмовляє.
За таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 7-12, 17, 69-72, 86, 102, 158 - 163, 167, 171-2 КАС України, ст. ст. 14-1, ч.1 ст.122, 251, 254, 258, 280, 287-289, 292, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.
Визнати протиправними дії інспектора дорожньо патрульної служби Кобеляцької роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщика міліції Підопригора Віталія Миколайовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 300 гривень.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 138826 від 27 листопада 2010 року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області Підопригора Віталієм Миколайовичем і адміністративну справу закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя:Л. А. Кондус