Справа № 2-1756/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Заочне)
27 липня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва у складі суду:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Ре/Макс Інтернешнл Інк. (Re/Max International Inc.) до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове часткове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «REMAX GROUP», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 27.02.2009 року звернувся з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів, в якій просив суд, посилаючись на ст. 17, п. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», достроково частково припинити дію свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку «REMAX GROUP», виданого на ім’я відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо послуг 35 класу МКТП «реклама, керування справа ми, ділове адміністрування, діловодство, всі послуги, що включені до 35 класу», 36 класу «страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції, операції з нерухомістю, всі послуги, що включені до 36 класу», 37 класу «будування, лагодження, встановлювання устаткування, всі послуги, що включені до 37 класу» у зв’язку з тим, що торговельна марка щодо вищеназваних послуг не використовується в Україні протягом останніх трьох років, та зобов’язати відповідача - Державний департамент інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг стосовно дострокового припинення дії свідоцтва України № 46700 на знак для товарів та послуг і здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність».
На виконання ухвали Солом’янського районного суду м. Києва від 18.03.2009 року щодо обгрунтування позовних вимог стосовно дострокового часткового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «REMAX GROUP» в частині 37 класу МКТП, а саме: «будування, лагодження, встановлювання устаткування, всі послуги, що включені до 37 класу», позивач подав позовну заяву в новій редакції, в якій зменшив розмір позовних вимог стосовно дострокового часткового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 в частині 37 класу МКТП «будування, лагодження, встановлювання устаткування, всі послуги, що включені до 37 класу».
Таким чином, позивач просив достроково частково припинити дію спірного свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку «REMAX GROUP» з зазначений підстав щодо послуг 35 класу МКТП «реклама, керування справа ми, ділове адміністрування, діловодство, всі послуги, що включені до 35 класу» та 36 класу «страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції, операції з нерухомістю, всі послуги, що включені до 36 класу» з внесенням відповідних змін до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та здійсненням відповідної публікації в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність».
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг «REMAX GROUP» підлягає достроковому припиненню, оскільки позначення «REMAX GROUP» як торговельна марка щодо послуг 35, 36 класів МКТП власниками свідоцтва — відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не використовується в Україні протягом більше, ніж трьох років, порушуючи обов’язки власника торговельної марки та допускаючи тим самим зловживання правом.
Мотивує свої вимоги тим, що позивач є власником міжнародної реєстрації № 921294 на торговельну марку «RE/МАХ» та вже багато років здійснює свою діяльність під торговельною маркою «REMAX GROUP» в багатьох країнах світу. Маючи намір використовувати торговельну марку «RE/МАХ» для послуг 35 та 36 класів МКТП у своїй господарській діяльності на території України, позивач зробив заявку про поширення охорони міжнародної реєстрації № 921294 на територію України.
Проте, отримав відмову в наданні охорони міжнародній реєстрації № 921294 на території України з посиланням на ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно якої, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Тому позивач вважає, що діями відповідачів створюються перешкоди у набутті ним прав інтелектуальної власності на торговельну марку «REMAX GROUP» в Україні.
В обгрунтування права на звернення до суду представник позивача посилався на ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХП від 15.12.1993 року з наступними змінами та доповненнями, згідно якої, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Стверджував, що протягом останніх трьох років інформація щодо будь-яких товарів та послуг під торговельною маркою «REMAX GROUP» не рекламувалась на телебаченні, радіо, і в друкованих засобах масової інформації; послуги під торговельною маркою «REMAX GROUP» не надавалися іншими особами; торговельна марка «REMAX GROUP» не використовувалась під час надання рекламних послуг, керування справа ми, ділового адміністрування, діловодства, всіх послуг, що включені до 35 класу; торговельна марка «REMAX GROUP» не використовувалась під час здійснення страхових послуг, фінансової діяльності, кредитно-грошових операцій, операцій з нерухомістю, всіх послуг, що включені до 36 класу; на підтвердження чого надав відповідні докази.
На підставі викладеного представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, та про причини неявки суду не повідомляли. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Представник Держдепартаменту надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і «REMAX GROUP» було видано у відповідності до вимог чинного законодавства і порушень з боку Держдепартаменту не було.
Згідно ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва. Тому позивач має доводити факт невикористання на території України спірної торговельної марки, а відповідачі -власники свідоцтва мають довести факт її використання або зазначити поважність причин такого невикористання. На думку представника Держдепартаменту, позивачем не пред’явлено достатньо доказів на підтвердження не використання оспорюваного свідоцтва протягом визначеного часу.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання також не з’явилися, представників не направили і про причини неявки в судове засідання суд не сповістили.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були врученні телеграми про призначення судових засідань на 02.07.2009 року та 27.07.2009 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 74, ч. 9 ст. 76 ЦПК України виклик до суду відповідача ОСОБА_4, оскільки під час розгляду даної справи було встановлено, що він не проживає за адресою, вказаною у свідоцтві України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, та за даними Адресного бюро місце його реєстрації невідоме, був здійснений шляхом опублікування оголошення про виклик до суду у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур’єр» від 11.07.2009 року, що вважається належним повідомленням про час і місце розгляду справи.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, заслухавши думку представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши і проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та про задоволення позовної заяви в повному обсязі з наступних підстав.
В Україні встановлений національний режим діяльності іноземних юридичних осіб, який відповідно до ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року № 2709-IV, полягає в тому, що підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що позивач є іноземною юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства штату Колорадо Сполучених Штатів Америки, що підтверджується поданими позивачем належним чином завіреними документами - випискою з торгового реєстру штату Колорадо, США, та довідкою з банку за місцем реєстрації.
Крім того, як вбачається з виписки з он-лайн бази ROMARIN щодо міжнародної реєстрації № 921294 на торговельну марку «RE/МАХ» та копії матеріалів заявки за міжнародною реєстрацією № 921294 «RE/МАХ», позивач являється власником міжнародної реєстрації № 921294 на торговельну марку «RE/МАХ», що діє багатьох країнах світу.
Маючи намір використовувати торговельну марку «RE/МАХ» для послуг 35 та 36 класів МКТП у своїй господарській діяльності на території України, позивач відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 року, що набула чинності для України 25.12.1991 року, та Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до якого Україна приєдналась згідно із Законом України № 1763-ІІІ від 01.06.2000 року, зробив заявку про поширення охорони міжнародної реєстрації № 921294 на територію України.
Проте, Держдепартамент на підставі ст. 5 Мадридської Угоди та Протоколу до неї відмовив в наданні охорони міжнародній реєстрації № 921294 на території України, посилаючись на ч. 3 ст. 6 «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно якої, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
При цьому, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України виходив з того, що ним 15.09.2003 року щодо товарів та послуг, що включені до 6, 19, 35, 36, 37 класів згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг, був зареєстрований комбінований знак для товарів і послуг «REMAX GROUP» на ім’я відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що видано відповідне свідоцтво України № НОМЕР_1.
Таким чином, торговельній марці позивача за міжнародною реєстрацією № 921294 було відмовлено в наданні правової охорони в Україні на підставі раніше зареєстрованої в Україні торговельної марки «REMAX GROUP» за свідоцтвом № НОМЕР_1 щодо послуг 35, 36 класів МКТП.
Відповідно до довідки з Державного реєстру України на знаки для товарів і послуг станом на 10.02.2009 року свідоцтво № НОМЕР_1 діє на території України у повному обсязі.
Відносини щодо набуття та здійснення права власності на зазначену торговельну марку в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року № 3689-ХП з наступними змінами і доповненнями.
Такими чином, відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», дія свідоцтва України № НОМЕР_1 може бути припинена судом частково щодо послуг 35, 36 класів МКТП за умови, якщо власники свідоцтва не доведуть або факт використання знака за цим свідоцтвом, або поважні причини його невикористання.
Представник позивача стверджував, що торговельна марка «REMAX GROUP» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не використовується в Україні протягом останніх трьох років щодо наступних послуг 35, 36 класів МКТП: «реклама, керування справа ми, ділове адміністрування, діловодство; всі послуги, що включені до 35 класу; страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції з нерухомістю, всі послуги, що включені до 36 класу», що дає достатні підстави для дострокового часткового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1.
Доводи представника позивача підтверджується наступним.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» під використанням торговельної марки щодо послуг законодавець розуміє, зокрема, застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Також торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює її відмітності в цілому.
Судом вставнолено, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не здійснювали жодних з вищевказаних дій з використання торговельної марки щодо послуг класів 35, 36 МКТП протягом останніх трьох років, виходячи з того, що інформація щодо будь-яких товарів та послуг під торговельною маркою «REMAX GROUP» не рекламувалась на телебаченні, радіо, і в друкованих засобах масової інформації.
Закон України «Про рекламу» дає визначення поняття реклами - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. При цьому, під товаром розуміються предмети господарського обігу, такі як: продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності.
Послуги з виробництва, розміщення, розповсюдження реклами для третіх осіб є послугами в прямому розумінні. Особа, що надає такі рекламні послуги, об’єктивно зацікавлена в підтриманні обізнаності споживачів щодо цих рекламних послуг.
Так, у відповідь на запити ТОВ «Моніторинг телебачення України» та ДП «Моніторинг ЗМІ України» надали довідки від 30.11.2009 року та 19.02.2009 року, відповідно до яких, ані товари, ані послуги під торговельною маркою «REMAX GROUP» на телебаченні, радіо, в друкованих засобах масової інформації в Україні в період з 16.10.2005 року і до тепер не рекламувались.
Отже, можна дійти висновку, що власники спірного свідоцтва України на знак для товарів і послуг у разі надання послуг з розповсюдження, виробництва, розміщення реклами на користь третіх осіб, тобто використання знаку «REMAX GROUP» щодо рекламних послуг, намагалися б інформувати коло споживачів про надання ними цих рекламних послуг шляхом реклами.
Однак, як вбачається з довідок ТОВ «Моніторинг телебачення України» та ДП «Моніторинг ЗМІ України», реклама будь-яких послуг, в тому числі й рекламних, під торговельною маркою «REMAX GROUP» не здійснювалась.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що торговельна марка «REMAX GROUP» взагалі не застосовувалася щодо будь-яких послуг в рекламі на території України протягом останніх трьох років.
Послуги під торговельною маркою «REMAX GROUP» не надавалися іншими особами протягом трьох років, враховуючи те, що відомості щодо надання власниками свідоцтва № НОМЕР_1 дозволу (ліцензії) на її використання іншими особами відсутні. Відповідно до довідки, наданої Державним департаментом інтелектуальної власності від 07.11.2008 року, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо видачі ліцензій на використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не вносилися.
Так, відповідно до Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року № 997, Держдепартамент здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності, що охороняються на території України, та ліцензійних договорів.
Оскільки іншої можливості встановити факт укладення ліцензійного договору власниками спірного свідоцтва не вбачається, суд приймає до уваги довідку Держдепартаменту, відповідно до якої відомості про видачу ліцензій на використання знака «REMAX GROUP» до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг не вносилися, що свідчить про той факт, що власники свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак «REMAX GROUP» не скористались своїм правом на інформування невизначеного кола осіб про видачу ліцензії на використання вказаного знака.
Отже, це дає підстави стверджувати, що торговельна марка «REMAX GROUP» не використовувалась й іншими особами.
Також торговельна марка «REMAX GROUP» протягом останніх трьох років не використовувалась під час надання рекламних послуг, керування справа ми, ділового адміністрування, діловодства, всіх послуг, що включені до 35 класу.
Під послугою розуміється дія, що є результатом діяльності фізичної або юридичної особи, яка спрямована на задоволення потреб третіх осіб. Під послугами у сфері реклами розуміються послуги з виробництва, розміщення, розповсюдження реклами, що їх, головним чином, надають спеціалізовані рекламні підприємства, забезпечуючи зв’язок зі споживачами та сповіщають про товари і послуги за допомогою засобів інформування.
Оскільки торговельна марка «REMAX GROUP» зареєстрована на ім’я фізичних осіб та ліцензії на її використання не надавались будь-яким особам (в тому числі й рекламним підприємствам), так саме, як і немає відомостей згідно довідки ДП «Моніторинг ЗМІ України» про рекламу послуг в сфері реклами, що могли надаватися самими відповідачами, можна дійти висновку, що зазначена торговельна марка не використовувалась відповідачами для надання рекламних послуг.
Не встановлені судом факти використання торговельної марки «REMAX GROUP» протягом останніх трьох років і для здійснення страхових послуг, фінансової діяльності, кредитно-грошових операцій, операцій з нерухомістю, всіх послуг, що включені до 36 класу.
Виходячи з положень ст. ст. 352, 353 Господарського Кодексу України, ст. 2 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року з наступними змінами та доповненнями, суб’єктами страхової діяльності є страховики, тобто - фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, здійснюють страхову діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування.
Відповідно до положень ГКУ, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року з наступними змінами та доповненнями, фінансові послуги, в тому числі й кредитно-грошові операції, здійснюються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності. Статус фінансової установи набувається після внесення відповідного запису про таку установу до Державного реєстру фінансових установ, який ведеться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Крім того, фінансова установа має право на надання певних фінансових послуг лише після отримання відповідних ліцензій на здійснення таких послуг.
Під послугами у сфері нерухомості мається на увазі сприяння третім особам в здійсненні операцій з нерухомістю (купівлі-продажу, найманні (орендуванні), оцінюванні та оплачуванні нерухомого майна), як правило на платній основі. Дана діяльність згідно з положеннями ст. 3 ГК України відноситься до господарської діяльності, що здійснюється суб’єктами господарської діяльності, до яких ст. 55 ГК України відносить господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
З визначення поняття фінансової послуги, що даного в п.п. 5, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та наданого в нормативному акті переліку послуг, що вважаються фінансовими, випливає, що фінансовими послугами є, зокрема, послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення.
Згідно довідки Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг ліцензії на надання фінансових послуг на ім’я відповідачів не видавались, що, на думку суду, також є належним доказом невикористання знака «REMAX GROUP» щодо послуг у сфері страхування.
Отже, відсутність відомостей про видачу вказаної вище ліцензії лише додатково свідчить про невикористання товарного знаку за свідоцтвом № НОМЕР_1.
В матеріалах справи також є надана 05.05.2009 року на запит суду Спілкою фахівців нерухомого майна України довідка, відповідно до якої відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проходили навчання та не були сертифіковані, як фахівці з нерухомого майна.
Отже, на підставі вказаної довідки можна зробити висновок про те, що відповідачі не були фахівцями у сфері нерухомості, не здійснювали відповідних операцій з нерухомості та не використовували знак «REMAX GROUP» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 щодо вказаних послуг 36 класу МКТП.
Враховуючи той факт, що законодавством встановлено, що страхові послуги, фінансові послуги, послуги у сфері нерухомості мають надаватися суб’єктом господарювання, який, крім того, повинен мати належний дозвіл відповідного державного органу для надання окремих видів послуг, та той факт, що всі співвласники торговельної марки є фізичними особами і ліцензії на торговельну марку не видавали та відповідні згадування в засобах масової інформації відсутні, суд прийшов до висновку, що зазначена торговельна марка не використовувалась для страхових, фінансових послуг та послуг в сфері нерухомості протягом останніх трьох років.
Все вищевикладене дає підстави стверджувати, що торговельна марка «REMAX GROUP» за свідоцтвом № НОМЕР_1 не використовувалась в Україні щодо послуг 35, 36 класів МКТП протягом останніх трьох років.
Невикористання відповідачами торговельної марки «REMAX GROUP» за свідоцтвом № НОМЕР_1 є порушенням обов’язку власника торговельної марки, а звідси - зловживання ним своїм правом.
ст. ст. 16, 17 України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» надає власнику свідоцтва на торговельну марку право використовувати знак та інші права та покладає обов’язок на власника свідоцтва користуватися даними правами добросовісно.
Отже, відповідачі, будучи власниками свідоцтва № НОМЕР_1 на торговельну марку «REMAX GROUP», та не використовуючи її, зловживають наданим їм правом та створюють перешкоду в отриманні правової охорони для торговельної марки позивача на території України.
Представник позивача звертав увагу суду, що відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону, на власника свідоцтва на знак для товарів і послуг покладається обов’язок доведення факту використання зареєстрованого знака, а в разі відсутності такого використання - обов’язок зазначити поважні причини такого невикористання.
Згідно зі ст. 10 Цивільного процесуального Кодексу України, сторонам по справі надаються рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Виходячи з того, що відповідачі були повідомлені належним чином про розгляд даної справи, а отже, мали можливість користуватися наданими їм процесуальним правами, в тому числі, й надати докази використання знаку «REMAX GROUP» щодо послуг 35 та 36 класів, зазначених в свідоцтві України № НОМЕР_1, або, в разі відсутності такого використання, зазначити поважні причини такого невикористання.
Однак в судове засідання вони не з’явись і заперечень та доказів на їх підтвердження не надали.
Враховуючи те, що підставою для припинення дії свідоцтва є невикористання торговельної марки, а також те, що відповідачами не було надано доказів використання або наявності поважних причин щодо невикористання торговельної марки, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами по справі доведено факт невикористання знаку для товарів і послуг «REMAX GROUP» за свідоцтвом № НОМЕР_1 відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в Україні щодо заявлених товарів та послуг вже більше трьох років, а саме з 15.09.2003 року та до подання позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 492, 493, 495, 499 ЦК України, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 року № 3689-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), Положенням про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 року № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2002 року за № 64/6352 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року № 997, ст. ст. 10, 11, 57-60, 86, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224, 228, 232 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Достроково частково припинити дію спірного свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку «REMAX GROUP», що зареєстроване на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо послуг 35 класу МКТП: реклама, керування справа ми, ділове адміністрування, діловодство, всі послуги, що включені до 35 класу; та 36 класу МКТП: страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції, операції з нерухомістю, всі послуги, що включені до 36 класу.
Зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 15.09.2003 року частково та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Ре/Макс Інтернешнл Інк. (Re/Max International Inc.) 8, 50 грн. державного мита та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.