Справа № 1-554\07
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.12.2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді - Воронцової С.В.,
при секретарі - Остапенко О.В.,
за участю прокурора - Домашенка О.В.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників служби в справах неповнолітніх - Cерба А.І. ,
Овсяника О.М.,
потерпілого - ОСОБА_3,
законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5,
законного представника підсудної що вчинила злочин в
неповнолітньому віці- ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України ,з середньо-спеціальною освітою , не одруженого, не працюючого, судимого 03.05.2006 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.ст.186 ч.2,190 ч.2,70 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, мешканця АДРЕСА_1,
у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2,304 КК України , -
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, з середньою освітою , студентки 1-го курсу ліцею побутового обслуговування №16,не працюючої ,не одруженої, раніше судимої : 16.07.2006 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.190 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, звільнена від відбування покарання по закінченню іспитового строку постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.08.2007 року на підставі ст.408 КПК України та ст.78 КК України, проживаючої АДРЕСА_2,
в скоєнні злочину передбаченого ст.198 КК України,
ВСТАНОВИВ:
27 квітня 2007 року , близько 16.30 години, ОСОБА_6 знаходячись біля будинку №207 ,розташованого по проспекту Мира м. Чернігова, з застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого , відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 мобільний телефон “Сіменс С-72” , вартістю 400 грн., з карткою оператора мобільного зв”язку “Діджус”, вартістю 25 грн., з грошима на рахунку в сумі 25 грн., а всього на загальну суму 450 грн. ,що належить ОСОБА_3
Після чого ОСОБА_6, достовірно знаючи що ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2 є неповнолітньою , втягнув її в злочинну діяльність.
ОСОБА_7 достовірно знаючи що мобільний телефон “Сіменс С-72” здобутий злочинним шляхом, 27.04.2007 року в вечірній час знаходячись на ринку “Центральний” що розташований по вул.Кирпоноса,1 м. Чернігова збула його невстановленій органами досудового слідства особі.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні по ч.2 ст. 186 КК України визнав повністю і та підтвердив викладені вище обставини скоєного злочину, однак не погодився з пред”явленим йому органом досудового слідства обвинуваченням за ст.304 КК України , вказавши що достовірно не знав про вік ОСОБА_7 та вважав її повнолітньою. Визнав позовні вимоги законного представника неповнолітнього потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди, однак зазначив що можливості її відшкодувати він не має. В скоєному кається та просив його суворо не карати.
Підсудна ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала себе винною повністю у скоєнні злочину передбаченого ст.198 КК України та підтвердила свої зізнавчі покази дані нею в ході досудового слідства в якості обвинуваченого, зазначила що ОСОБА_6міг не знати того що на той час їй було 17 років, оскільки вони ніколи не говорили на цю тему. В скоєному кається та просила її суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав що в зв”язку з подіями злочину він дуже злякався і у нього погіршився стан здоров”я , та підтвердив покази данні ним в ході досудового слідства на а.с.11,26,45, згідно яких слідує що коли він 27.04.2007 року повертався зі школи додому то біля будинку №207 по проспекту Миру м. Чернігова до нього підійшов незнайомий хлопець який попросив у нього його мобільний телефон щоб відіслати СМС- повідомлення ,він не звертав уваги та йшов далі , тримаючи при цьому телефон в руці яка була в кишені штанів, після чого хлопець взяв його за ліву руку, викрутивши та утримуючи в такому положенні забрав його мобільний телефон та побіг, за ним побіг інший хлопець що був присутнім при цьому. Зазначив що вартість мобільного телефону “Сіменс С-72” 400 грн., картка оператора мобільного “Діджус” коштує 25 грн., на рахунку якої було 25 грн.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт викрадення у його онука ОСОБА_3 мобільного телефону “Сіменс С-72” при зазначених в обвинуваченні обставинах. Про події злочину знає зі слів останнього. Злочином внуку заподіяна матеріальна та моральна шкода на загальну суму 850 грн., з приводу чого він заявив та підтримав позов про його відшкодування в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3.
Законний представник підсудної ОСОБА_4 в судовому засіданні показала що про обставини скоєного злочину вона знає від співробітників міліції, онуку ОСОБА_7 характеризує з позитивної сторони та просила її суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав що до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області звернувся ОСОБА_5 з заявою про пограбування його неповнолітнього онука ОСОБА_3 , в результаті якого було викрадено мобільний телефон. В ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено що вказаний злочин вчинив ОСОБА_6, при цьому був присутній ОСОБА_9. Після чого вони разом з ОСОБА_7 поїхали на “Центральний ринок “ м. Чернігова, де остання на прохання ОСОБА_6 продала викрадений ним мобільний телефон. Додав що підсудні давно знайомі ,ОСОБА_6 знав про те що ОСОБА_7 неповнолітня та давав з цього приводу пояснення.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав що він в кінці квітня 2007 року разом зі ОСОБА_6та ОСОБА_7знаходились поблизу ЗОШ №33 , потім ОСОБА_6підійшов до незнайомого хлопчика , деякий час з ним розмовляв а потім забрав у нього його мобільний телефон , після чого пішов у бік обласної лікарні , а він пішов слідом , там зустріли ОСОБА_7, якій останній розповів що викрав у хлопця мобільний телефон , запропонував поїхати на ринок щоб його продати, а оскільки у нього його ніхто не купляв , він попросив ОСОБА_7 щоб вона продала мобільний телефон. На що остання погодилась, гроші виручені від його продажу вони витратили. Йому відомо вік підсудної чи знав про це ОСОБА_6 йому не відомо, знає що вони перебували в дружніх стосунках.
Викладені обставини злочину підтверджуються наступними доказами:
· заявою ОСОБА_5 про пограбування 27.07.2007 року його неповнолітнього онука ОСОБА_3(а.с.3);
· протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 від 03.09.2007 року , в ході якої потерпілий показав що ОСОБА_6 утримував його руку та сам дістав його кишені належний йому мобільний телефон, а обвинувачений стверджував що забрав мобільний телефон з рук потерпілого , однак допускає що вона могла бути в кишені.(а.с.25);
· протоколом очної ставки між підозрюваним ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_10 від 05.09.2007 року, в ході якої свідок показав що ОСОБА_6 в розмові з ним мав на меті забрати в кого не-будь мобільний телефон та продати його, і коли побачив потерпілого то підійшов до нього та забрав телефон, після чого вони пішли і він розповів ОСОБА_7 про те що викрав телефон та показав його, а потім вони разом поїхали його продавати, додав що йому відомо що останній 17 років, але чи знав про це ОСОБА_6 він не знає. При цьому обвинувачений не заперечуючи вказаних показів стверджував що ОСОБА_10 знав з якою метою він підійшов до потерпілого та уточнив що про викрадення ним мобільного телефону розказав ОСОБА_7 під час розмови коли вона спитала звідки у нього мобільний телефон. (ак.с.41);
· протоколом очної ставки між підозрюваними ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в ході якої останній показав що знайомий з ОСОБА_7 близько 3-4 років, на його думку їй 17-18 років , крім того додав що розповів останній про викрадення ним мобільного телефону в ході розмови після чого вони разом вирішили продати його. При цьому ОСОБА_7 показала що коли вона підійшла до ОСОБА_6то побачила у нього в руках мобільний телефон, на що він сказав що щойно викрав у хлопця, після чого вони разом вирішили його продати. Наполягали на тому що ОСОБА_6 знав що їй 17 років, оскільки вони давно знайомі.(а.с.43);
· протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_9, в ході якого потерпілий показав що коли до нього підійшов ОСОБА_6 то попросив його мобільний телефон, він не звертав на нього уваги та йшов далі , після чого той взяв його за руку та викрутив , діставши телефон який він тримав в руці, сховавши руку до кишені, при цьому ОСОБА_9 стояв поруч і говорив йому щоб він швидше йшов, а свідок не заперечуючи обставин викрадення у потерпілого мобільного телефону, стверджував що казав ОСОБА_6 аби той повернув мобільний телефон, з чим потерпілий не погодився.(а.с.44)
Аналізуючи зібрані та досліджені в повному обсязі докази по справі у їх сукупності суд знаходить вину підсудних доведеною в повному обсязі , заперечення підсудного ОСОБА_6з приводу пред”явленого йому органом досудового слідства обвинувачення щодо втягнення неповнолітньої в злочинну діяльність спростовуються його власними показами даними в ході досудового слідства та іншими доказами що узгоджуються між собою, згідно яких слідує що підсудні знайомі близько чотирьох років і підтримували дружні відносини, будь-яких даних про те що вказані докази здобути з порушенням вимог КПК України немає, за таких підстав судом вони розцінюються як захисні.
З урахуванням викладеного суд знаходить , що умисні дії ОСОБА_6, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаними з застосуванням насильства що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинені повторно, підлягають кваліфікації за ст.186 ч.2 КК України.
Умисні дії ОСОБА_6 які виразились у втягуванні неповнолітньої ОСОБА_7 у злочинну діяльність підлягають кваліфікації за ст.304 КК України.
За сукупністю скоєного дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст.ст.186 ч.2, 304 КК України.
Умисні дії ОСОБА_7 які виразились в заздалегідь необіцяному збуті майна , завідомо одержаного злочинним шляхом, підлягають кваліфікації за ст.198 КК України.
Вирішуючи питання про призначення підсудним покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67,103 КК України та роз”ясненями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення міри покарання підсудному ОСОБА_6, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, особу підсудного, що раніше судився, і вчинив злочин в період іспитового строку , позитивно характеризується, приймає до уваги його вік, стан здоров'я, сімейні та матеріальні обставини , наявність обставини, що пом'якшує покарання, як щире каяття та такої що його обтяжує , як вчинення злочину стосовно малолітнього і вважає, за можливе призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статей що йому інкримінуються.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6 за сукупністю злочинів суд керується вимогами ст.70 ч.1 КК України за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Приймаючи до уваги, що підсудний вчинив злочин в період іспитового строку призначеного судом покарання з випробуванням ,суд при призначенні покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків керується вимогами ст.71 КК України та роз”ясненями п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 24.10.2003 р. “ Про практику призначення судами кримінального покарання” та вважає за можливе визначити йому покарання остаточно, приєднавши частково не відбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2006 року.
При вирішенні питання про призначення міри покарання підсудній ОСОБА_7 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину ,що відносить до категорії середньої тяжкості, дані про її особу, те що вона вчинила злочин в неповнолітньому віці , росла та виховувалась в неповній сім'ї, має зняту судимість , посередньо характеризуються, наявність обставин ,що пом'якшують покарання , як щире каяття , скоєння злочину в неповнолітньому віці, при відсутності таких , що його обтяжують і вважає за можливе призначити їй покарання в вигляді позбавлення волі в межах санкції статті ,що їй інкримінується.
Приймаючи до уваги, що на час пред”явленя ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачення ,постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.08.2007 року вона у відповідності з вимогами ст.78 ч.1 КК України була звільнена від відбування покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.07.2006 року , яка не скасована, суд не знаходить підстав для призначення їй покарання за сукупністю вироків згідно вимог ст.71 КК України.
Враховуючи обставини скоєного ОСОБА_7 злочину, її роль і ступінь вини в скоєному, дані про її особу , вік , те що вона була позбавлена батьківського піклування оскільки в 1994 році її мати стосовно неї була позбавлена батьківських прав, з урахуванням роз”яснень п.10 ч.3,4 та п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 .10.2003 року за №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, що рекомендує але не забороняє в такому випадку застосовувати ст.75 КК України суд вважає за можливе застосувати до неї ст.ст.75,104 ч.3 КК України, звільнивши її від покарання з випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк, встановлений для осіб що вчинили злочин в неповнолітньому віці.
Суд відповідно до вимог ст. 76 п.п.3,4 КК України вважає за необхідне покласти на підсудну обов”язки повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання , навчання , роботи та з'являтись періодично для реєстрації.
Позовні вимоги законного представника потерпілого в інтересах неповнолітнього потерпілого про стягнення матеріальної шкоди обґрунтовані , підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
При вирішення питання про розмір моральної шкоди заподіяної злочином , суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, характер та обсяг моральних страждань що зазнав неповнолітній потерпілий та погіршення стану здоров'я, його вік , час та зусилля необхідні для відновлення психологічного та морального стану, виходить із засад виваженості , законності , розумності та справедливості та вважає що позов законного представника потерпілого в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного ОСОБА_6 залишити попередню - утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_6в ІТУ та СІЗО і його початок лічити з дня затримання - 03.09.2007 року.
Міру запобіжного заходу щодо підсудної ОСОБА_7 залишити підписку про невиїзд.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323 , 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.186 ч.2,304 КК України і призначити йому покарання за ст.186 ч.2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі, за ст.304 КК України - 1(один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим в вигляді 4(чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України, призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків та приєднати до призначеного йому частково не відбуте покарання строком 2 (два) місяці позбавлення волі за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2006 року і остаточно призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
ОСОБА_7 визнати винною в скоєнні злочину передбаченого ст.198 КК України та призначити їй покарання в вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,104,76 п.п.3,4 КПК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину ,буде повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання , навчання, роботи та з'являтись періодично для реєстрації.
Позовні вимоги законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 450 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 400 грн. - моральної шкоди , а всього на загальну суму 850 грн.
Міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_6 залишити попередню - утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_6 в ІТУ та СІЗО і його початок лічити з дня затримання - 03.09.2007 року.
Міру запобіжного заходу щодо засудженої ОСОБА_7 залишити підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя