Справа №  3-164/11  

                                                                          П О С Т А Н О В А

15.02.2011 року                                                                                                            м.Миколаїв

суддя Миколаївського районного суду Львівської області  Дем'яновський  Ю. Г.

розглянувши матеріали, які надійшли від Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про притягнення до адміністративної відповідальності

    ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, суб»єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, такого, що раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,  

                - за  ч.1 ст.163- 4 КУпАП

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу № 6/170 про адміністративне правопорушення від 26 січня 2011 року, серії Х № 002660, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за частиною 1 статтею 163 – 4 КУпАП, суть якого полягала в не утриманні та не перерахуванні податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4500, 00 гривень, що встановлено актом від 26.01.2011 року № 16/17801/2829604799 «Про результати документальної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб»єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 1 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав та  стверджував, що здійснював господарську діяльність у відповідності до норм чинного податкового законодавства в періоди охоплені актом перевірки, зокрема керувався нормами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вислухавши пояснення та дослідивши докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 163- 4 КУпАП, а тому справу відносно нього слід закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення з наступних підстав:

26 січня 2011 року Миколаївською МДПІ, складено Акта перевірки № 16/1701/2829604799 «Про результати документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб”єктом підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.09р. по 30.09.10р. (надалі - Акт) .

В ході перевірки встановлено відсутність договорів поставки, товарно-траспортних накладних на перевезення вантажу та дорожніх листів  ПП „Тімару”, ТОВ „Трансторг” та ПП „Ріфтон” – контрагентів платника податків по господарській діяльності.

Однак, відсутність  договорів, укладених у письмовій формі та відсутність товаро-транспортних накладних саме по собі не тягне за собою недійсність  угод і виданих податкових накладних, укладених з моменту державної реєстрації  особи та отримання свідоцтва платника податків на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника податків та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій ПП „Тімару”, ТОВ „Трансторг” та ПП „Ріфтон”, як встановлено судом, були включені до Єдиного державного реєстру і мали свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом   7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим  та одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення наступних подій:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід враховувати, що зазначена норма визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.

Суб”єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_1 був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, тому у відповідності до пп. 7.4,1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями) а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Перевіряючими не прийнято до уваги, що податкова накладна виписується в  момент виникнення  відповідних податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів.

Підписання податкових накладних особою, яка пізніше втратила статус платника податку на додану вартість, не свідчить про недійсність таких первинних документів, оскільки сторонами фактично виконано свої зобов’язання та сплачено ПДВ в ціні за придбаний газ.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу   України   правочин є  правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Контролюючим органом не надано доказів визнання недійсними правочинів  платника податку в передбаченому цивільним законодавством порядку, чи спростування факту здійснення господарських операцій та оплати вартості товару і сум ПДВ.

За ст. 1  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення,  господарська операція – це дія або подія,   яка   викликає   зміни   в   структурі   активів   та  зобов'язань,   власному   капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на норми п.п. 7.2.6. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки.

Також у відповідності до вимог п.5.2. Наказу ДПА України № 984 від 12.01.2011 року „Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотриманняподаткового, валютног та іншого законодавства” - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Тобто за кожним відображенням в акті перевірки фактом порушення податкового законодавства перевіряючими повинно бути чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків. При цьому не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб”єкта господарювання. Натомість, викладаючи в акті перевірки вищенаведені припущення, контролюючий орган не зазначає, яким саме нормативним актом встановлюються такі вимоги до первинних документів.При цьому хочу звернути увагу на те, що ДПА України передбачає існування існування як товарно траспортної накладної так і другого документу – накладної, як підстави для оприбуткування товару .(лист ДПА № 3187/7/23-3117 від 21.02.2002 року).

          На підставі наведеного вважаю, що акт перевірки № 16/1701/2829604799 «Про результати документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб”єктом підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.09р. по 30.09.10р. надуманим,  і   складеним з порушенням норм чинного законодавства, а відтак це вказує на відсутність в діях суб»єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 порушень норм податкового законодавства, а відтак не має підстав притягати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статтею 163- 4 КУпАП.  

                Керуючись ст.ст.  245, 247, 252 КУпАП  суддя,-

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення щодо відповідальності ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 163- 4 КУпАП, - провадженням закрити за відсутністю у його діянні складу вказаного адміністративного правопорушення.

    На постанову  може  бути подана апеляційна скарга, внесено протест прокурора  до апеляційного суду Львівської області  через Миколаївський районний суд Львівської області протягом  десяти  днів  з  моменту її  винесення.

                    Суддя:                                                                                   Дем'яновський  Ю. Г.