Справа № 2-а-2219/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М            У К  Р А Ї Н И

15 лютого 2011 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого                                             судді                     Мірошніченко Л.Є.

При секретарі                                                             Моїсеєвої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -          

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року до суду звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі в Донецькій області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно з ст. 6 зазначеного Закону з 09.07.2007 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але за період з 09.07.2007 рік по 31.12.2010 рік така допомога не виплачувалася, оскільки Верховна Рада України призупинила дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ст. 77 та ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та ст. 71 п.12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що 30 % суми прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року становить 710 грн. 91 коп., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року становить 715 грн. 23 коп., з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року –996 грн. 00 коп., з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року складає 244 грн. 28 коп., за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року – 476 грн. 10 коп., з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року –1458 грн. 00 коп., загалом становить –4600 грн. 00 коп., тому ставить питання про визнання дій відповідача  протиправними та зобов’язати нарахувати та виплатити їй зазначену суму.

          Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду від 15.02.2011 року позовні вимоги щодо стягнення з УПФУ в Слов’янському районі  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на користь ОСОБА_1  за період з 09.07.2007 року по 30.09.2010 року –залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явилась, про час, дату та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, також від неї є заява з проханням розглянути справу у її відсутності (а.с.5), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача в порядку ст. 122 КАС України.

Представник відповідача УПФУ в Слов’янському районі до суду не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,  тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 122 КАС України.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, що позивач є громадянкою України (а.с.3) і має правовий статус “Дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, а також відомостями про те, що вона дійсно перебуває на обліку в УПФУ в Слов’янському районі, отримує пенсію за віком та їй призначена надбавка “Дитина війни” з 09.07.2007 року по теперішній час, до цього надбавка не призначалася і не виплачувалася (а.с.6).

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6 зазначеного закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” –зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” від  27 квітня 2010 року N 2154-VI  розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.

Проте, на виконання вищезазначеної норми КМ України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії “Дитина війни”. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” передбачено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 гривні, з 01 липня –48,2 гривні та з 01 жовтня 49,8 гривень. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року цією постановою на визначений та змін стосовно цього питання у 2009 –2010 роках в вищезазначену постанову не вносилося. Ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком”

Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення пенсії “дитини війни” з 01.10.2010 року і по день, що зазначений у позовній заяві по 31.12.2010 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача та його зобов’язання здійснити нарахування (перерахунок) підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві є протиправною. Разом з тим, суд   вважає, що призначення, нарахування, перерахунок пенсій та відповідно надбавок, підвищень, тощо є функцією органів Пенсійного Фонду України, тому вважає, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення пенсії в конкретній сумі задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач у справі є структурним підрозділом Пенсійного фонду України, який не є органом місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме  судового збору –03 грн. 40 коп. (а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.2 ст. 52 ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ст.ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ  :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України  в Слов’янському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Слов’янському районі в Донецькій області щодо нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період  з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Слов’янському районі в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з  01.10.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахування встановленого законодавством  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, враховуючи фактично отримані суми.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 03 грн. 40 коп. за рахунок коштів державного бюджету України.

В задоволені решти частини позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                             Л.Є. Мірошніченко