Черкаський районний суд Черкаської області    

                            Справа № 2-12/11

Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 лютого 2011 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

                    головуючого судді                                                  Іваненка І. В.

                    при секретарі                                                            Пазенко О. О.

                    за участю прокурора                                        Олійника І. П.                     

                    представника Державної екологічної

                    інспекції в Черкаській області                              Варфоломеєвої І. Є.

                    представників відповідача                                         ОСОБА_2

                                                                                          ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Державної екологічної інспекції в Черкаській області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної знесенням зелених насаджень, -

ВСТАНОВИВ:

          Черкаський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Державної екологічної інспекції в Черкаській області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної знесенням зелених насаджень.

          В обґрунтування своїх вимог указує, що 17 червня 2008 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області Посипайко В. І. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення № 000943, відповідно до якої громадянин ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65-1 КУпАП (знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень). ОСОБА_4 зокрема був визнаний винним у тому, що він провів знесення 12 дерев вільхи вздовж осушувального каналу за водоохоронною смугою 5 метрів, чим заподіяв шкоду на суму 8185 гривень 50 копійок. Однак адміністративне стягнення до ОСОБА_4 застосоване не було, оскільки на час винесення постанови вже сплив двомісячний строк давності застосування адміністративного стягнення до особи. На цій підставі справа про адміністративне правопорушення була закрита. Прокурор указує, що розрахунок завданої діями відповідача шкоди здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1464 від 05 грудня 1996 року.

          Просить суд стягнути з відповідача указану суму відшкодування на спеціальний рахунок Свидівоцької сільради та вирішити питання про судові витрати.

          Прокурор та представник екологічної інспекції вимоги підтримали.

          Представники відповідача вимоги не визнали, просили у позові відмовити. Указали, що зазначена вище постанова інспектора від 17 червня 2008 року була оспорена відповідачем, й рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року, указана постанова була скасована як незаконна. Їх довіритель визнає, що провів знесення кількох дерев на своїй земельній ділянці, яка є суміжною з осушувальним каналом, але виключно в межах цієї ділянки, яка є його приватною власністю, а тому жодних дозволів на їх знесення відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 1045 від 01 серпня 2006 року не потрібно. Жодних дерев за межами власної земельної ділянки він не зрубував. Це заперечується категорично.

          Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Навесні 2008 року ОСОБА_4 провів знесення кількох дерев у межах своєї приватної земельної ділянки. 17 червня 2008 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області Посипайко В. І. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення № 000943, відповідно до якої громадянин ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65-1 КУпАП (знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень). ОСОБА_4 зокрема був визнаний винним у тому, що він провів знесення 12 дерев вільхи вздовж осушувального каналу з водоохоронною смугою 5 метрів, чим заподіяв шкоду на суму 8185 гривень 50 копійок. Адміністративне стягнення до ОСОБА_4 застосоване не було, оскільки на час винесення постанови вже сплив двомісячний строк давності застосування адміністративного стягнення до особи. Постанова інспектора від 17 червня 2008 року була оспорена відповідачем, й рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року, указана постанова була скасована як незаконна.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 1045 від 01 серпня 2006 року «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості.

          Таким чином, факт незаконного, без відповідного дозволу знесення відповідачем зелених насаджень на землях сільради має доказуватися стороною позивача за допомогою сукупності інших належних і допустимих доказів, оскільки преюдиція відсутня.

          Суд констатує, що стороною позивача не надано жодних обгрунтованих доказів, якими б підтверджувався не тільки факт незаконного, без відповідного дозволу знесення зелених насаджень на землях сільради; чи факт того, що це зробив саме відповідач, але навіть й дані щодо конкретного розташування тих 12-ти спірних дерев, шкоду від незаконного знесення яких позивач бажає стягнути з відповідача.

          За даними сторони позивача на земельній ділянці ОСОБА_4, а також за її межами навесні 2008 року були знесені 55 дерев, що підтверджується протоколом екологічної комісії Свидівоцької сільради (а.с. 75-76). Усі дерева є різного діаметру (від 12 до 55 см), від чого залежить розмір встановленої законом такси щодо відшкодування їх вартості у разі незаконного знесення. Розрахунок суми відшкодування наведений у таблиці (а.с. 6).

          З указаних 55 дерев, на думку сторони позивача, 12 знаходяться за межами земельної ділянки відповідача, а тому на їх вирубку необхідно було мати спеціальний дозвіл. Щодо інших 43-ьох дерев претензій не заявляють.

          Стосовно конкретного розташування спірних 12-ти дерев у матеріалах справи присутні наступні дані. У самому позові вказано, що ці 12 дерев знаходяться за межами водоохоронної смуги (5 м) осушувального каналу Правобережного міжрайонного управління водного господарства (а.с. 1). Відповідно до довідки Черкаського районного відділу ДП «Центр державного земельного кадастру»№ 158 від 22 грудня 2005 року (а.с. 71) зазначено, що згідно польових промірів кордон земельної ділянки ОСОБА_6 знаходиться на відстані 5 метрів від берегової смуги каналу К-2-7. На цей же документ посилається й сама екологічна інспекція у листі, де зазначає, що ОСОБА_6 на законних підставах користується земельною ділянкою, що починається за 5 метрів від каналу (а.с. 73). Тому звернення громадянина ОСОБА_7 щодо незаконності використання ОСОБА_4 земельної ділянки не підтвердилися. У цьому ж документі міститься й посилання на конкретний документ, на підставі якого ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку, а саме на державний акт на право власності на земельну ділянку згідно з рішенням Свидівоцької сільради № 20-22 від 07 жовтня 2005 року.  

Таким чином, за п’ятиметровою водоохороною смугою каналу одразу починається земля ОСОБА_6, а оспорювані 12 дерев знаходилися за межами цієї смуги, що указується самим прокурором у позові, а також було зафіксовано у скасованій судом постанові № 000943 від 17 червня 2008 року (а.с. 8).

          Надані стороною позивача докази, а саме виготовлена представником екологічної інспекції схема розташування спірних дерев (а.с. 83), а також витяг з кадастрового плану, наданий в останньому судовому засіданні, жодним чином не підтверджують того факту, що спірні 12 дерев знаходилися за межами земельної ділянки відповідача, оскільки на першій з них відсутні прив’язки до меж конкретних земельних ділянок, а на другому –неможливо встановити місця розташування спірних 12-ти дерев.  

          Проте, навіть у випадку подальшого здобуття таких доказів, залишається не доведеним стороною позивача той факт, що конкретно відповідач, а не інша особа, зніс дерева за межами своєї земельної ділянки (якщо частина знесених дерев дійсно знаходилася за межами земельної ділянки відповідача), оскільки ОСОБА_4 визнав факт знесення ним кількох дерев виключно в межах своєї земельної ділянки й категорично заперечив факт знесення ним дерев за її межами, а зворотнє стороною позивача не доведене.  

          Тому суд вважає, що у позові має бути відмовлено у повному обсязі за відсутністю підстав.

          Керуючись указаним вище, а також ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          У позові Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Державної екологічної інспекції в Черкаській області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної знесенням зелених насаджень, відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:І. В. Іваненко