АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13  квітня  2010   року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Височанська  Н.  К.   

суддів: Перепелюк І.Б., Чміля І.Х.

секретар: Максименко Д.Р.

за участю: сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії «ПриватБанку»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2009 року, -

                                                  В С Т А Н О В И Л А :  

В липні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про  звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 24.12.2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду №Е/V №072150 та договори про видачу траншів № Е/V №072150 від 24.12.2007 року та № Е/V №072150-2 від 11.03.2008 року, відповідно до умов яких відповідач отримав кредит частинами (траншами) на загальну суму 10 000 Євро зі сплатою 13% річних за користування кредитом по договору № Е/V №072150 від 24.12.2007 року та зі сплатою 16% річних за користування кредитом по договору № Е/V №072150-2 від 11.03.2008 року з кінцевим терміном повернення кредиту 21.12.2012 року.

Відповідач належним чином умов договору про повернення кредиту частками не виконує, тому станом на 8.07.2009 року заборгованість за кредитним договором складає 8244,55 Євро.

Для забезпечення виконання зобов»язання за кредитим договором від 24.12.2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно –житловий будинок під літ.А-1 житловою площею 29,3 кв.м., заальною площею 44,5 кв.м. з приналежними до будинку господарськими будівлями: сарай під літ.В, літня кухня під літ.Б, огорожа, ворота, що розташовані по АДРЕСА_1.

Посилаючись на ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити громадян, які зареєстровані в будинку, який знаходиться в іпотеці зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 02 вересня 2009 року позов задоволений частково, постановлено в рахунок  погашення заборгованості  ОСОБА_1, яка складає 8244 євро за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № E\V 072150, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, сарай, літня кухня, огорожа, ворота, що розташовані по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кельменецького нотаріального округу 14 лютого 2007 року за №200, шляхом продажу закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою- покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 87143 гривні, а також наданням Закритому акціонерному  товариству комерційний банк «ПриватБанк»всіх повноважень необхідних для здійснення даного продажу.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1  на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк»судові витрати у вигляді 881,88 грн. судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду –залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст..627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.. 14 ЦК України цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення звернення на предмет іпотеки, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що 24.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на отримання кредиту в сумі  10 000 Євро окремими частинами - Траншами. На виконання цього договору 24.12.2007 року між сторонами був укладений договір про видачу траншу на суму 6000 Євро строком до 21.12.2010 року зі сплатою 13% річних та 11.03.2008 року укладений договір про видачу траншу на суму 4000 Євро строком до 3.12.2012 року зі сплатою 16% річних.

24.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання відповідачем зобов»язань за кредитним договором. Предметом іпотеки згідно з п.7 договору є нерухоме майно, що належить відповідачу - житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п.18.8.1, 18.8.2, 18.8.3 указаного договору іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором, зобов'язання позичальником виконано не буде, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання кредитного договору у випадку порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбаченого умовами кредитного договору.

Згідно з п.2.3.9 зазначеного договору кредиту при настанні подій, зазначених у п.2.3 даної угоди, банк має право стягнути кредит до настання термінів, передбачених п.1.3 даної угоди і договорів про видачу Траншів, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Крім цього, відповідно до ч.І ст.ЗЗ Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічні положення містяться й в ст..589 ЦК України. Оскільки ОСОБА_1 зобов»язання щодо повернення коштів за договором кредиту належним чином не виконував, суд, урахувавши умови договорів кредиту та іпотеки, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк»і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що вже існують декілька рішень судів про звернення стягнення на цей же предмет іпотеки - є безпідставними, оскільки відповідно до листа голови Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 6.01.2010 року №к-25 цивільної справи за позовом Банку до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в провадженні суду не перебувало і ніяких рішень не виносилося.

Відповідно до ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами наявність винесених судами України рішень про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки саме по кредитному договору від 24.12.2007 року, укладеному між сторонами.    

Також є безпідставними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, зокрема щодо існування у відповідача заборгованості перед Банком.

Так, в судовому засіданні колегії суддів апеляційного суду відповідач ОСОБА_1. надав копії квитанцій про сплату ним боргу за договором кредиту від 24.12.2007 року. З даних квитанцій вбачається, що в період з 25.01.2008 року по 4.02.2009 року ним було сплачено Банку борг в сумі 2654 Євро.

Як пояснив представник Банку, що всі ці квитанції про сплату кредиту були Банком враховані при здійсненні розрахунку.

Відповідач пояснив, що крім сум, вказаних у наданих квитанціях, ніяких інших платежів він по заборгованості, за договором кредиту не здійснював.

За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив, що заборгованість відповідача за кредитом станом на 8.07.2009 року складає 8244,55 Євро.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст..ст.303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: