Справа №  2-а-245/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          18 лютого 2011 року cуддя Печерського районного суду Бусик  О.  Л. ,  розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2011 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії з 01.06.2008 р., у відповідності до Закону України «Про державну службу», у розмірі, виходячи із заробітної плати, зазначеної у довідці з місця роботи, наданої відповідачу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із застосуванням положень п. 4,13 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки з 1 жовтня 2005 року державним службовцям, відповідно до частини першої статті 37-1 Закону України “Про Державну службу", були підвищені розміри заробітної плати, зокрема «у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом», у зв’язку з цим позивач звернувся до Управління пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва з проханням перерахувати його пенсію, виходячи із розмірів заробітної плати, з яких має призначатися перерахування пенсії, зазначеної у довідці з місця роботи. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати пенсію в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Ухвалою суду від 28 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання зробити перерахунок пенсії як дитині війни в частині позовних вимог за період з 1 червня 2008 року до 26 липня 2010 року залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду із позовом.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.    

Представник відповідача направив до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, згідно письмових заперечень, представник відповідача послався на те, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723 із змінами та доповненнями пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. Відповідно до ст. 37-1 цього Закону перерахунок пенсій здійснюється виходячи з сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Згідно  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлено з 01 січня 2008 року максимальну величину для працездатних осіб - 9495грн., з 01.04.2008 р. – 9705 грн., з 01.07.2008р. - 9735 грн., з 01.10.2008 р. -10035 грн. Абзаци №3, 4 пункту 13 із розділу XV „Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058, де зазначено, що при призначенні пенсій відповідно до Закону № 3723 заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку, не протирічать статтям 37, 37-1 Закону № 3723. Тому норми статті 37 і не були предметом конституційного подання, відповідно і рішення Конституційного Суду України відносно цієї норми не приймалося. В зв’язку з чим вважає, що Управління діяло згідно чинного законодавства України при перерахунку пенсії, тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. 

Суд, з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

13 січня 2011 року позивач звернувся до Управління пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва з проханням перерахувати його пенсію, виходячи із розміру суми заробітної плати, з якої має призначатися перерахування пенсії, зазначеної у довідці з місця роботи.

Як убачається з відповіді Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 21 січня 2011 року, пенсія позивачу не може бути перерахована, оскільки постановою Кабінету Міністрів України» № 530 від 22.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено обмеження щодо розміру пенсій для державних службовців, зокрема зазначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України «Про державну службу» не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої згідно з абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу", якими встановлено порядок та умови нарахування і перерахунку пенсій державним службовцям, не обмежено граничний розмір пенсій, а навпаки, в ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону прямо вказано, що пенсія призначається без обмеження граничного розміру.

Вказаними положеннями Закону встановлено, які саме суми включаються в заробітну плату державного службовця - це всі суми, на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" до сум, на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, віднесено суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення), що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", проте ними не встановлено величину цих сум.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що діючим законодавством не встановлено, що при призначенні чи перерахунку пенсії державному службовцю вона обчислюється із заробітної плати, яка не перевищує межу максимальної величини суми, з якої роботодавець сплачує страхові внески до Пенсійного фонду України.

Рішенням Конституційного суду України № 8-рп/2005 р. від 11.10.2005 р. було визнано неконституційним положення абзацу третього пункту 13 розділу XV „Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-ІV, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом, при призначенні пенсій відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.

Слід зазначити, що Закон України "Про державну службу", хоча і не був предметом конституційного подання, на що посилається відповідач, однак був предметом розгляду Конституційного Суду України, який в зазначеному рішенні вказав, що розмір пенсії для окремих категорій громадян, в тому числі і тих, яким пенсія призначається відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається у відсотках і не фіксується максимальним граничним розміром пенсії у грошовому еквіваленті.

Обмеження заробітку, з якого обчислюється (перераховується) пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу", передбачено пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», однак вказане положення суд не приймає до уваги, оскільки воно суперечить Закону.        

Пунктом 37 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» доповнено статтю 37 Закону України «Про державну службу» та визначено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановлених абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

Оцінюючи вказану норму Закону, суд приходить до висновку, що вона протирічить Конституції України, згідно статті 22 якої закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таку ж позицію зайняв і Конституційний Суд України, який неодноразово у своїх рішеннях (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 р. № 7-рп/2004, від-1грудня 2004 р. № 20-рп/2004), в тому числі і у вищевказаному рішенні від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005, наголошує на неприпустимості обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги, необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.   

Судом встановлено, що позивач працював на державній службі понад 10 років, а відтак на нього поширюється дія вказаної вище норми. Таким чином, виплата позивачу пенсії повинна здійснюватися в розмірі 90%.

Оскільки ст.37 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік» протирічить Основному Закону України, суд при вирішенні даного спору застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.   

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно  до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.     

Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.   

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.   

  Таким чином, суд вважає встановленим, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва безпідставно відмовило позивачу в перерахунку пенсії, чим порушило права та законні інтереси останнього, які підлягають поновленню, шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання його перерахувати позивачу пенсію з 26 липня 2010 року згідно нормативних актів, які були предметом розгляду даної справи.

У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.   

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст.37,37-1 Закону України ”Про державну службу”, ст.19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 9, 69-71, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-   

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити.   

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 26 липня 2010 року, у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу», виходячи із заробітної плати, наданої Управлінню Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва позивачем.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі, виходячи із заробітної плати, зазначеної у довідці наданої Управлінню Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва позивачем з 26 липня 2010 року.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України, постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                                       О. Л. Бусик