Справа № 2- 2407-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2009 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л. І.
при секретарі Бензюрі І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14618, 56 грн. та моральної шкоди у сумі 15000 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просили також стягнути з відповідача на їх користь судові витрати, 462 грн. витрат на повідомлення відповідача про слухання справи, опубліковане у газеті „Урядовий Кур»єр" № 172 за 19.09.2009 року
Обгрунтовуючи свої вимоги позивачі зазначили, що 05 серпня 2007 року по пров. Федорова у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Тойота, д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, Пошкодження заподіяні внаслідок зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 ДТП сталася з вини останнього.
Відповідно до висновку спеціаліста матеріальна шкода, заподіяна позивачу ОСОБА_1 становить 14618, 56 грн.
Також позивачу ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, оскільки на час ДТП позивач була вагітною, отримала сильний нервовий струс. Так як відповідач добровільно шкоду не відшкодовує, то позивачі змушені звернутися з позовом до суду.
Ухвалою суду від 07 липня 2009 року до участі у справі у якості третьої особи було залучено власника автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4.
У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи за останнім відомим суду місцем проживання, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Тому суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, надав на адресу суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі.
Суд, заслухавши позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05 серпня 2007 року по пров. Федорова у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої зіткнулися автомобілі Тойота, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та ЗАЗ ДЕО, д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3
Зазначені обставини підтверджуються даними матеріалів адміністративної справи.
Згідно з даними постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2007 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 130 КУпАП і притягнуто його до адміністративної відповідальності
Відповідно до даних висновку автотоварознавчого дослідження від 14 серпня 2007 року матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Тойота, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, становить 14618, 56 грн.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі, або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з п. 3 зазначеної постанови володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Судом встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3
Зазначена обставина, зокрема, підтверджується даними постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 61 ч.ч. 3, 4 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріальну шкоду у розмірі 14618, 56 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законодавством.
Позивач ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була на 8 місяці вагітності та перебувала у автомобілі її чоловіка (позивача ОСОБА_1.), отримала сильний нервовий струс від переживань за долю ненародженої дитини, що підтверджується даними медичних довідок, свідоцтва про народження дитини та матеріалів адміністративної справи.
Зазначені події потягли за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт, а значить і моральну шкоду. Суд, виходячи з засад поміркованості, розумності і справедливості, оцінює моральну шкоду, заподіяну позивачу ОСОБА_2, у 5000 грн., яку необхідно стягнути з відповідача на її користь.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати: судовий збір у розмірі 154, 69 грн. (146, 19 грн.+ 8, 50 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. потрібно стягнути з відповідача на користь держави, а витрати на повідомлення про слухання справи, опубліковане у газеті „Урядовий Кур»єр" № 172 за 19.09.2009 року, у розмірі 462 грн. - користь позивача ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 77, 88, 213-215, 226 ЦПК України, ст. ст. 3, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", -
вирішив:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 14618, 56 грн. матеріальної шкоди та 462 грн. судових витрат, а всього -15080 (п’ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 (п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 154 (сто п’ятдесят чотири) грн. 69 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд судового рішення може бути подано відповідачем до районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.