Справа № 2- 2398-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л. І.
при секретарі Бензюрі І.Ю., Іконніковій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 74740, 19 грн. та моральної шкоди у сумі 50 000 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просив також стягнути з відповідача на його користь судові витрати, а також 400 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 25 жовтня 2008 року на перехресті по вул. Г. Севастополя - пр. Відрадний у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу. Пошкодження заподіяні внаслідок зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 ДТП сталася з вини останнього.
Відповідно до висновку спеціаліста матеріальна шкода, заподіяна позивачу становить 99390, 19 грн. На підставі звернення позивача до ЗАТ «ПРОСТО-страхування» йому було виплачено частину страхового відшкодування у розмірі 25500 грн., у зв»язку із чим матеріальна шкода становить 74740, 19 грн., з урахуванням вартості евакуації автомобіля та вартості проведення експертизи. Також позивачу було завдано значної моральної шкоди, оскільки позивач був позбавлений можливості вільно займатися підприємницькою діяльністю та використовувати автомобіль для відвідування лікувального пансіонату. Оскільки відповідач добровільно шкоду не відшкодовує, то позивач змушений звернутися з позовом до суду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що дійсно 25 жовтня 2008 року ДТП відбулось з його вини, з наявністю шкоди погодився, проти стягнення з нього даної суми заперечував, посилаючись на тяжкий матеріальний стан.
Суд, заслухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2008 року на перехресті по вул. Г. Севастополя - пр. Відрадний у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої зіткнулися автомобілі НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та Шевроле, д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 під керуванням останнього.
Зазначені обставини підтверджуються даними матеріалів адміністративної справи.
Згідно з даними постанови Солом»янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до даних висновку автотоварознавчого дослідження від 08 квітня 2009 року матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, становить 99390, 19 грн.
З даних квитанції та товарного чеку вбачається, що позивачем було сплачено 450 грн. за послуги експерта та 400 грн. за евакуацію автомобіля.
На підставі звернення позивача ЗАТ «ПРОСТО-страхування» йому виплатило частину страхового відшкодування у розмірі 25500 грн.
Зазначені обставини відповідач не оспорював.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі, або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з п. 3 зазначеної постанови володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Судом встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2
Зазначена обставина, зокрема, підтверджується даними постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 61 ч.ч. 3, 4 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріальну шкоду у розмірі 74740, 19 грн.(73890, 19 грн.+400 грн.+450 грн) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законодавством.
Позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був позбавлений звичної можливості використовувати транспортний засіб для вирішення своїх життєвих проблем та виконання службових обов»язків, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт, а значить і моральну шкоду. Суд, виходячи з засад поміркованості, розумності і справедливості, оцінює моральну шкоду, заподіяну позивачу, у 1500 грн., яку також необхідно стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати: судовий збір у розмірі 747, 40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 400 грн., всього -1177, 40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача, а судовий збір у розмірі 8, 50 грн. - з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 77, 88, 209, 226 ЦПК України, ст. ст. 3, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 74740, 19 грн. матеріальної шкоди, 1500 грн. моральної шкоди та судові витрати у розмірі 1177, 40 грн., а всього - 77417 (сімдесят сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп..
В решті позовних вимог - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.