Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-389/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Панасюк І.В.
Категорія 19,27 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Голованя А.М.
Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на рішення Гайворонського районного суду від 9 грудня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що відповідно до умов кредитного договору від 1 серпня 2007 року відповідачу надано в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти в сумі 9 850 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення 31 липня 2017 року на визначених договором умовах. Оскільки передбачені договором зобов»язання щодо своєчасності погашення кредиту щомісячними платежами згідно графіку та нарахованих відсотків відповідач не виконує, позивач і просив стягнути з відповідача достроково всю заборгованість по кредиту в сумі 66 753,21 грн., з яких: 57 724,71 грн. по кредиту; 3 971,24 грн. по нарахованих, але не сплачених процентах; 2 409,66 пені. Зменшивши заявлені вимоги, у судовому засіданні представник позивача просила стягнути 59 334,91 грн., з урахуванням повністю погашеної поточної заборгованості по тілу кредиту та відсотках після звернення до суду.
Рішенням Гайворонського районного суду від 9 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що надані копії документів свідчать про невиконання відповідачем договірних умов.
В письмових запереченнях відповідач посилався на відсутність у нього графіку погашення кредиту та сплати розміру щомісячних платежів за повідомленням у відділенні банку, а наявну заборгованість він повністю сплатив.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору від 1 серпня 2007 року, укладеного між сторонами, позивач прийняв на себе зобов»язання надати відповідачу кредит у розмірі 9 850 доларів США, а відповідач прийняв зобов»язання повернути в повному обсязі кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному умовами договору відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків.
Згідно п.6 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов»язань, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на день пред»явлення вимоги. Дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.
Пунктом 12 цього договору також передбачено, що листування між сторонами повинно вестись рекомендованою поштою (надсилатись з повідомленням) (а.с.16,17).
У судовому засіданні не доведено факту отримання відповідачем претензії-повідомлення (вимоги) від 3 серпня 2010 року щодо дострокового повернення заборгованості, оскільки зворотнє повідомлення відсутнє, чого не заперечував і позивач.
Таким чином, ці вимоги договору банком не були дотримані.
Заперечуючи проти позову та посилаючись на відсутність графіку погашення кредиту, відповідач посилався на сплату сум кредиту за повідомленням розмірів щомісячних платежів у відділенні банку, де він бував як приватний підприємець та у зв»язку з виконанням окремих робіт.
У судовому засіданні достовірних доказів щодо факту узгодження графіку погашення кредиту та вручення його відповідачеві не надано, не містять їх і матеріали справи.
Крім того, судом враховано, що на час розгляду справи відповідач борг сплатив і увійшов у графік погашення кредиту.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 526, 530, 614, 1050 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов»язання, та відсутність підстав для дострокового стягнення кредитної заборгованості та пені, як штрафної санкції.
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. За умовами кредитного договору графік погашення кредиту є його додатком та невід»ємною частиною. Крім того, пояснення відповідача щодо такого порядку оплати кредиту без урахування графіку підтверджуються наявними у матеріалах справи розрахунками банку, що також свідчить про погодження з ними позивача, який на протязі 2007 - 2010 років не заперечував проти цього. До того ж із цих розрахунків також вбачається, що на час звернення позивача до суду у листопаді 2010 року проплата відповідачем здійснювалася у вересні, жовтні, листопаді 2010 року (а.с.44,45). Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Гайворонського районного суду від 9 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: