УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20127/2011 Головуючий в І-й інстанції
Категорія № 40 ( І ) суддя Черкасенко Т.Г.
Суддя-доповідач –Зубакова В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Зубакової В.П.
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.
при секретарі Іванюк О.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Концерну «Військторгсервіс», Голови Комісії з реорганізації державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування ОСОБА_5 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представник відповідача Концерну «Військторгсервіс»- Медецький Максим Леонідович, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди посилаючись на ті обставини, що його було звільнено 28.05.2008 року за п.1 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки в наказах відповідача не зазначено про звільнення працівників за скороченням штату працівників, насправді була реорганізація державного підприємства «Криворізький комбінат побутового обслуговування», шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс».
Крім того, відповідач при його звільненні не надав в профспілковий комітет організації, а також в територіальний профспілковий комітет з`єднань військових частин Збройних Сил України у м. Дніпропетровську обгрунтування про необхідність скорочення чисельності або штату працівників державного підприємства «Криворізький комбінат побутового обслуговування», чим порушив вимоги ст.42-1,43 КЗпП України при його звільнені.
Уточнивши та доповнивши позовні вимоги, позивач просив суд поновити його на роботі в Концерні «Військторгсервіс»та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.05.2008 року до дня поновлення на роботі та суму моральної шкоди 3000 грн., витрати на юридичні послуги 1500 гри.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20.05.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду та ухвалите нове рішення по суті позову, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на ті обставини, що позивач в порушення ст.49-2 КЗпП України не був персонально попереджений про наступне звільнення. Відповідач звільнив позивача без згоди профспілкової організації та суд не надав правової оцінки тим обставинам, що припинення трудового договору з ініціативи власника можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.І п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства,установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відмовляючи ОСОБА_2 в позові суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільнені позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, відповідач дотримався вимог трудового законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на Державному підприємстві міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування»на посаді охоронця.
05.04.2007 року наказом міністра оборони: України №128 «Про реорганізацію Державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування»зі змінами наказом №68 від 20.02.2008 року, Державне підприємство міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування»припинило свою діяльність шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс», де останній визначений правонаступником (а.с.78-102). Відповідно до вищевказаних наказів, для проведення реорганізації Державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування»призначено комісію, яка мас повноваження власника підприємства.
На виконання наказу міністра оборони України №128 від 05.04.2007 року «Про реорганізацію Державного підприємстві міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування»зі змінами наказом №68 від 20.02.2008 року, 25.03.2008 року головою комісії з реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування»виданий наказ у зв`язку з реорганізацією підприємства про наступне вивільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників з 27.05.2008 року, зокрема ОСОБА_2 (а.с.4) та відповідно наказом №4 від 28.05.2008 року ОСОБА_2 був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.5-6). Позивач не оспорює, що був повідомлений вчасно щодо наступного звільнення.
Крім того, 25.03.2008 року уповноваженим органом власника було надане подання до профспілкового комітету Концерну «Військторгсервіс», щодо переведення, у разі можливості, працівників ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», в тому числі і ОСОБА_2, до Концерну, а у разі відсутності вільних робочих місць надати згоду на розірвання трудового договору з працівником відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно витягу із протоколу №11 від 07.04.2008 року зборів профкому Концерну «Військторгсервіс», повідомлено, що на даний час вільних робочих місць на підприємстві немає, відповідно надана згода на розірвання трудового договору з працівниками Державного підприємства МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», зокрема з позивачем ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.154-156).
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо дотримання. відповідачем вимог п.1 ст.40, ст.ст 43, 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_2
Тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 стосовно того, що суд при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що відповідач у порушення ст. 49-2 КЗпП України не попередив його персонально за 2 місяці про наступне звільнення та звільнив його без згоди профспілкового комітету, який діяв на підприємстві спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи наказом №1 від 25.03.2008 року попереджено працівників державного підприємства міністерства оборони України «Криворізький комбінат побутового обслуговування»про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з 27.05.2008 року \а.с.4\ та згідно ст..49-2 КЗпП України трудове законодавство не вимагає письмового попередження працівника про наступне звільнення. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_2 спростовують посилання в скарзі, що його персонально не попередили про звільнення за 2 місяці та в суді першої інстанції позивач не посилався на такі порушення відповідачем трудового законодавства.
Є також безпідставним посилання в скарзі щодо звільнення ОСОБА_2 без згоди профспілкового комітету, який діяв на підприємстві та відповідач не узгодив з профспілковими організаціями питання про звільнення працівників у зв`язку з реорганізацією підприємства.
Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що у зв`язку із відсутністю на підприємстві профспілкової організації та документів, які б підтверджували той факт, що працівники ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування»є членами профспілкової організації, головою комісії з реорганізації підприємства 25.03.2008 року було направлено подання до профспілкової організації відповідача, щодо можливості працевлаштування працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_2 згідно ст. 36 КЗпП України та у разі відсутності такої можливості, погодити звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до протоколу профспілкового комітету відповідача від 07.04.2008 року №11 надана згода на розірвання трудового договору з працівниками Державного підприємства МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», зокрема з позивачем ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.156). На підставі вищевикладеного судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов ст. 43 КЗпП України Територіальний профспілковий комітет з`єднань військових частин Збройних Сил України в м. Дніпропетровську не має відношення до ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», зокрема ОСОБА_2, членом якого він не був.
Як убачається з матеріалів справи, питання щодо реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування»вирішувало Міністерство Оборони України, а не Концерн «Військторгсервіс», що спростовує посилання в скарзі про порушення відповідачем ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності».
Доводи представника позивача ОСОБА_3 в скарзі щодо перевищення головою комісії із реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування»своїх повноважень є безпідставними та спростовуються висновками суду. В даному випадку при реорганізації ДП МОУ «Криворізький комбінат побутового обслуговування», уповноваженим органом власника була комісія з реорганізації підприємства в особі голови комісії. Відповідно до ст. 105 ЦК України з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів, вважас, що судом по справі постановлено законне та вмотивоване рішення, а доводи скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)