Справа № 2-308/11р.

                                            РІШЕННЯ

                                                       Іменем України

11 січня 2011 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

     головуючого              -          судді             Журавського В.В.

     при секретарі                             Хутінаєвій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину квартири,

                                                           встановив:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до суду, у якій зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03.08.2002 року. У зв’язку з тим, що сімейне життя не склалося, 16.08.2010 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду їх шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі вони з відповідачем набули у власність квартиру АДРЕСА_1

У зв’язку з фактичним припиненням шлюбних стосунків у сторін виникають спори щодо порядку користування квартирою. Тому позивачка прохала встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши їй у користування кімнати, що позначені на технічному паспорті під № 7 та № 4, а відповідачу - кімнату № 3. Місця загального користування позивачка прохала залишити у спільному користуванні.

Позивачка до суду не з’явилась, однак забезпечила явку свого представника, який письмовий текст позовної заяви підтримав та просив позов задовольнити.

11.01.2011 року, при проведенні попереднього судового засідання, відповідачем за первісним позовом пред’явлено зустрічну позовну заяву, згідно якої останній зазначає, що набута в період шлюбу з позивачкою квартира АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю. А тому у разі поділу квартири їх частки визнаються рівними. Оскільки свідоцтво про право власності на вказану квартиру оформлено на ім’я його колишньої дружини, позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право власності на ? її частину.

Згідно ч.1 ст.130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для врегулювання спору до судового розгляду суд з’ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляду третейського суду.

При проведенні попереднього судового засідання судом було з’ясовано, що кожна із сторін наполягає на пред’явлених позовах. При цьому, ОСОБА_1 визнала зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, який в свою чергу визнав первісний позов. Таким чином при проведенні попереднього судового засідання сторони визнали позовні вимоги, пред’явлені один до одного та просили їх задовольнити.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, як позивача за первісним позовом, та позовні вимоги ОСОБА_2, як позивача за зустрічним позовом, підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2002 року сторони уклали шлюб, про що у Відділі РАЦС Бориспільського міського управління юстиції було зроблено актовий запис № 222. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 16.08.2010 року даний шлюб було розірвано.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.06.2005 року, під час перебування у шлюбі сторони набули у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності видано на ім’я ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. (ст.368 ЦК України).

Частиною 1 ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка вважаються рівними.

З огляду на викладені положення закону та обставини справи суд вважає, що сторони набули у спільну сумісну власність спірну квартиру, їх частки у квартирі є рівними, а тому вимога ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на ? частину спірної квартири підлягає задоволенню.

Законодавчо також встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України).

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.          

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»роз’яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності  технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Розташування квартири на 7-му поверсі 9-ти поверхового будинку свідчить про явну неможливість виділу кожному з сторін відокремленої частини квартири з самостійним виходом. А тому, вимога ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спірною квартирою у запропонований нею спосіб підлягає до задоволення. При цьому суд звертає увагу, що дана позовна вимога визнається у повному обсязі іншим співвласником квартири ОСОБА_2 і такий порядок користування не погіршить його житлових прав.

В зв язку з вищевикладеним, на підставі п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»; ст.ст.60, 70 СК України; ст.ст.317, 319, 369, 370 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 130, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                                        ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 у користування кімнати, що позначені на технічному паспорті на квартиру під № 7, площею 13,1 кв.м., та № 4, площею 7,7 кв.м, а ОСОБА_2 кімнату під № 3, площею 16,4 кв.м., залишивши кухню, коридор, ванну кімнату та туалет в спільному користуванні.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                        підпис                         

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду                                                          В.В. Журавський