Черкаський районний суд Черкаської області    

                            Справа № 2-49/11

Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 лютого 2011 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

                    головуючого судді                                                  Іваненка І. В.

                    при секретарі                                                            Пазенко О. О.

                    за участю прокурора                                         Мовчан В. В.

                    представника Черкаського районного

центру зайнятості                                                  Янчука В. Ю.

представника відповідача                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом прокурора Черкаського району в інтересах Черкаського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

          Прокурор звернувся до суду з указаним позовом.

          В обґрунтування своїх вимог указує, що протягом 2005-2009 років відповідач кілька раз реєструвався у Черкаському районному центрі зайнятості як безробітний, подаючи відомості про те, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, у зв’язку з чим йому була нарахована та фактично виплачена сума допомоги по безробіттю у розмірі 13912 гривень 12 копійок. Як з’ясувалося, з 11 березня 2004 року відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

          Просить суд стягнути з відповідача указану суму коштів на користь Черкаського районного центру зайнятості.

          У судовому засіданні прокурор та представник центру зайнятості вимоги підтримали.

          Представник відповідача вимоги не визнав, просив у позові відмовити, висунувши ряд заперечень. По-перше, вказав, що відповідач 18 листопада 2005 року подав до державного реєстратора заяву про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням, й цього достатньо для того, щоб він вже не вважався підприємцем з цієї дати. По-друге, просив застосувати строк давності звернення до суду. По-третє, вказав, що провадження по справі має бути закрите, оскільки спірні по справі правовідносини мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

          Допитана у якості спеціаліста державний реєстратор Черкаської райдержадміністрації Шакун Н. В. у судовому засіданні показала, що відповідно до наявних документів 11 березня 2004 року відповідач був зареєстрований як підприємець. 18 листопада 2005 відповідач подав заяву до державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності за власним бажанням. Заява разом з квитанцією про публікацію відповідного повідомлення про припинення підприємницької діяльності особи були в нього прийняті. Однак, подальших дій щодо процедури припинення підприємницького діяльності відповідачем здійснено не було. Зокрема не було подано цілий пакет документів, передбачений ст. 47 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Таким чином, з 11 березня 2004 року й на даний час відповідач є підприємцем, який з 18 листопада 2005 року перебуває у стадії припинення діяльності. Відомості про нього як про підприємця перебувають в єдиному державному реєстрі. Тому він є підприємцем, оскільки момент припинення підприємницької діяльності закон чітко пов’язує з датою виключення відомостей про особу-підприємця з відповідного державного реєстру.

          Заслухавши сторони, спеціаліста, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Протягом 2005-2009 років відповідач кілька раз реєструвався у Черкаському районному центрі зайнятості як безробітний, подаючи при цьому відомості про те, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, у зв’язку з чим йому була нарахована та фактично виплачена сума допомоги по безробіттю у розмірі 13912 гривень 12 копійок. З 11 березня 2004 року й по даний час відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, перебуваючи з 18 листопада 2005 року у стадії припинення діяльності.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, інші.

          Відповідно до п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

          Відповідно до ст. 47 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, не обмежується лише поданням відповідної заяви та оголошення в пресі.

          Відповідно до ст. 1212 ЦК України,  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

          Враховуючи це, суд вважає, що з боку відповідача мав місце прояв недобросовісності у наданні даних про те, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, оскільки така реєстрація існувала й існує. Факт необізнаності відповідача з особливостями державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця суд не може вважати вагомою причиною для виправдання його дій. Відтак положення ст. 1215 ЦК не можуть бути застосовані до цих правовідносин.

          Доводи представника відповідача про пропуск стороною позивача встановленого законом строку давності звернення до суду суд вважає необґрунтованими, оскільки це спростовується даними листа № 1167 від 15 вересня 2010 року державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», де зазначено, що відомості про реєстрацію відповідача як суб’єкта підприємницької діяльності, а також внесення відомостей про рішення відповідача про припинення діяльності були передані до Черкаського районного центру зайнятості 04 грудня 2009 року, тоді як позов був заявлений до суду 25 березня 2010 року.

          Доводи представника відповідача щодо необхідності розгляду цієї справи у порядку адміністративного судочинства, суд також вважає необґрунтованими. Відповідач посилається на те, що ці правовідносини стосуються соціальних виплат, а саме виплати допомоги по безробіттю, однак спори щодо цих правовідносин розглядаються в порядку КАС України лише тоді, якщо позов заявлено фізичною особою до органу державної влади (п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України), тоді як у даному випадку ситуація зворотна. Тому суд вважає, що спірні по справі правовідносини носять цивільно-правовий характер.

          Керуючись указаним вище, а також ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов прокурора Черкаського району в інтересах Черкаського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь Черкаського районного центру зайнятості 13 912 гривень 12 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору у розмірі 139 гривень 12 копійок та суму витрат на ІТЗ в розмірі 120 гривень 00 копійок.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:І. В. Іваненко